Науковці відкрили раніше невідому форму життя, що може впадати у сплячку на мільйони років

Вчені повідомили про відкриття маловідомої спільноти мікроорганізмів, що живуть глибоко під поверхнею Землі й здатні виживати в умовах, які вважаються одними з найекстремальніших на планеті. Ці організми можуть перебувати у стані майже повної сплячки сотні тисяч або навіть мільйони років, а потім знову активізуватися. Про це йдеться в книзі «Intrater­res­tri­als: Dis­cov­er­ing the Strangest Life on Earth» мікробіологині та біогеохімікині Карен Ґ. Ллойд з Університету Південної Каліфорнії.

Науковиця пояснює, що для так званих інтратерестріалів звичні для людей ритми — добові чи сезонні — не мають значення. Вони існують глибоко в земній корі, де немає світла, а температура майже не змінюється. Їхнє життя може бути пов’язане з повільними геологічними процесами: рухом тектонічних плит, вулканізмом чи появою нових тріщин, які змінюють потоки рідин у надрах.

Ллойд наголошує, що здатність не ділитися й майже не рости протягом надзвичайно довгих періодів потребує спеціальних фізіологічних адаптацій. Дослідження показують, що багато мікроорганізмів глибинних морських відкладів не зустрічаються в інших середовищах, а їхні ферменти та метаболізм налаштовані на роботу з мінімальними ресурсами. Це свідчить про еволюційне пристосування до життя у стані тривалої сплячки.

Таке існування ставить під сумнів класичне уявлення про дарвінівський добір, який базується на розмноженні та передачі мутацій. Якщо клітини майже не діляться, постає питання, як відбувається еволюція. Ллойд пропонує аналогію зі сплячкою: ті організми, які краще витримують періоди нестачі ресурсів, отримують перевагу, коли умови знову стають сприятливими.

На думку дослідниці, інтратерестріали можуть «чекати» на рідкісні, але неминучі події — землетруси, вулканічні виверження чи рух осадів, які повернуть їх ближче до поверхні з кращими умовами для живлення. Якщо це так, то мільйони років спокою можуть бути вигідною еволюційною стратегією, а повернення до активного життя — своєрідним аналогом літа після надзвичайно довгої зими.