Астрономи попередили, що блукаючі чорні діри здатні знищувати цілі планетні системи

Астрономи представили нове дослідження, яке пояснює, як чорні діри можуть «блукати» крізь галактики зі швидкістю у тисячі кілометрів за секунду. Такі об’єкти здатні залишати свої зоряні системи після злиття й рухатися майже прямолінійними траєкторіями, що робить їх потенційно небезпечними для інших планетних систем.

Теоретичне підґрунтя з’явилося ще у 1960‑х роках, коли математик Рой Керр описав обертові чорні діри. Подальші роботи Роджера Пенроуза показали, що частина їхньої маси може перетворюватися на енергію обертання, яка вивільняється під час злиття у вигляді гравітаційних хвиль. Суперкомп’ютерні моделі підтвердили: якщо хвилі випромінюються нерівномірно, новоутворена чорна діра отримує потужний імпульс — своєрідний «ракетний поштовх».

Втікаюча чорна діра, що залишає за собою слід нових зірок. (Космічний телескоп Джеймса Вебба/ван Доккум та ін./arxiv/2025)

З 2015 року обсерваторії LIGO та Vir­go регулярно фіксують гравітаційні хвилі від злиттів чорних дір. Аналіз показав, що деякі пари мають випадкові осі обертання та значну енергію спіну, що підтверджує можливість утворення швидкісних «викидів». Це відкриття стало ключовим доказом існування блукаючих чорних дір.

Безпосередні спостереження таких об’єктів здійснюють космічні телескопи. У 2025 році опубліковано кілька робіт із зображеннями характерних зоряних «шлейфів», які залишають чорні діри, рухаючись крізь газ у галактиках. Зокрема, телескоп James Webb зафіксував слід довжиною 200 000 світлових років, що утворився від чорної діри масою близько 10 млн сонячних мас, яка рухалася зі швидкістю майже 1 000 км/с.

Хоча ймовірність появи такої чорної діри в межах Сонячної системи надзвичайно мала, сам факт їхнього існування змінює уявлення про динаміку Всесвіту. Нові дані показують, що чорні діри можуть бути не лише центрами гравітаційного тяжіння, а й рухомими об’єктами, здатними впливати на структуру галактик і формування зірок.