Японські вчені висунули гіпотезу про несподіваний зв’язок між космічною погодою та землетрусами на Землі

Дослідники з Kyoto Uni­ver­si­ty запропонували нову теоретичну модель, яка пояснює можливий зв’язок між процесами в іоносфері та глибокими шарами земної кори. За їхніми висновками, сильні сонячні спалахи та інші прояви космічної погоди можуть створювати умови, що сприяють запуску великих землетрусів. Робота опублікована 3 лютого 2026 року в журналі Inter­na­tion­al Jour­nal of Plas­ma Envi­ron­men­tal Sci­ence and Tech­nol­o­gy.

Модель описує, як зміни електронної густини в іоносфері під час сонячних подій впливають на тріщинуваті породи в корі. У зонах, де накопичується вода під високим тиском і температурою, такі структури можуть поводитися як електрично активні системи, подібні до конденсаторів. Через місткіший зв’язок вони утворюють єдину електростатичну систему з іоносферою.

За розрахунками команди, зростання електронного вмісту на кілька десятків TEC-одиниць здатне створювати електростатичний тиск у кілька мегапаскалів. Це рівень, порівнянний із впливом припливних і гравітаційних напружень, які також можуть сприяти розвитку розломів у породах, якщо вони перебувають у критичному стані.

Раніше перед великими землетрусами фіксували аномалії в іоносфері — підвищену електронну густину та зміну висоти її шару. Зазвичай їх трактували як наслідок процесів у корі. Нова концепція пропонує двоспрямовану взаємодію: іоносферні збурення можуть створювати зворотний вплив на тріщини в породах. Прикладом, що узгоджується з цією схемою, став землетрус на півострові Ното у 2024 році, якому передувала інтенсивна сонячна активність.

Автори наголошують, що їхня модель не є інструментом прогнозування, а лише пояснює можливий фізичний механізм. Надалі вони планують поєднати високоточну іоносферну томографію на основі GNSS із даними про космічну погоду, щоб уточнити умови, за яких іоносферні збурення можуть мати механічно значущий вплив на земну кору.