Американські вчені довели, що інопланетне життя може перебувати у межах Сонячної системи

Астрономи оприлюднили нове дослідження, яке свідчить, що супутник Урана Міранда може приховувати під крижаною корою підповерхневий океан. Це відкриття означає, що навіть на такій віддаленій від Сонця орбіті можуть існувати умови, потенційно придатні для життя.

Перші знімки Міранди отримав апарат Voy­ager 2 у 1986 році, показавши поверхню з глибокими розломами, урвищами та загадковими коронами. Саме ця складна геологія давно викликала питання про історію супутника. Нова робота, виконана Томом Нордгаймом із Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса разом із колегами з Університету Північної Дакоти та Plan­e­tary Sci­ence Insti­tute, переосмислює дані Voy­ager 2 за допомогою сучасного моделювання.

Розрахунки показали, що 100–500 мільйонів років тому під крижаною оболонкою завтовшки близько 30 км міг існувати океан глибиною понад 100 км. Його збереження дослідники пояснюють гравітаційною взаємодією Міранди з іншими супутниками Урана, яка створювала внутрішнє тертя та нагрівання. На поверхні також відсутні ознаки повного замерзання надр, що підтримує гіпотезу про існування рідкої води.

Крижаний супутник Урана Міранда, знятий космічним апаратом NASA Voy­ager 2 24 січня 1986 року. Джерело: NASA/Jet Propul­sion Lab­o­ra­to­ry-Cal­tech

Уран залишається однією з найменш досліджених планет Сонячної системи. Він має щонайменше 27 супутників, багато з яких названі на честь персонажів Шекспіра. Міранда, як і Аріель, входить до цього переліку. Автори дослідження, опублікованого в The Plan­e­tary Sci­ence Jour­nal, наголошують, що для підтвердження існування океану потрібні нові місії до системи Урана.

Відкриття підкреслює, що навіть невеликі й віддалені небесні тіла можуть мати складну внутрішню структуру та приховувати умови, які розширюють наше уявлення про можливість життя у Всесвіті.