Астрономи попередили, що між Землею і Місяцем лише 10% стабільних орбіт

Свіже дослідження американських астрофізиків показало, що освоєння простору між Землею та Місяцем може бути значно складнішим, ніж вважалося раніше. Команда з Лабораторії Лоуренса Лівермора у Каліфорнії змоделювала рух одного мільйона супутників у так званому цислунарному просторі й з’ясувала: стабільними протягом тривалого часу залишаються менше ніж 10% орбіт.

За останні роки кількість апаратів на низькій навколоземній орбіті різко зросла завдяки приватним «мегасузір’ям» на кшталт Star­link чи китайського Thou­sand Sails. Експерти попереджають, що перевантаження цієї зони може призвести до «синдрому Кесслера», коли зіткнення стануть неконтрольованими. Логічним наступним кроком для розміщення апаратів вважають цислунарний простір, але там рух складніше прогнозувати через взаємодію гравітації Землі, Місяця та Сонця, а також вплив сонячного випромінювання.

Для моделювання дослідники використали суперкомп’ютери Quartz і Ruby, які виконали розрахунки за три дні. Загалом було витрачено близько 1,6 млн годин процесорного часу, що на одному комп’ютері зайняло б понад 180 років. Метою було перевірити максимально широкий набір сценаріїв, а не знайти «правильні» орбіти.

Результати показали, що близько 54% орбіт залишалися стабільними щонайменше рік, але лише 9,7% витримали весь шестирічний період моделювання. Це означає, що навіть за низької частки «виживання» у просторі між Землею та Місяцем може існувати близько 97 тисяч стабільних орбіт.

Дані опублікували в журналі Research Notes of the AAS у серпні 2025 року, а детальний аналіз виклали на сервері препринтів arX­iv у грудні. Керівник дослідження Тревіс Йегер наголосив, що робота підкреслює складність планування майбутніх місій у цислунарному просторі, але водночас демонструє потенціал для створення нових орбітальних інфраструктур поза межами традиційної навколоземної орбіти.