Науковці відкрили найдавнішу систему людської писемності віком 40 тисяч років

Археологи повідомили про відкриття одного з найдавніших відомих символічних комплексів, який існував приблизно 40 тисяч років тому і значно передує появі шумерського клинопису. Аналіз понад трьох тисяч насічок на 260 доісторичних предметах показав, що ці позначки утворюють упорядковану систему, яка могла слугувати ранньою формою комунікації чи збереження інформації.

Частину артефактів знайшли у печерах Швабського Альбу на південному заході Німеччини. Серед них — фігурка мамонта з печери Vogel­herd, флейти, різьблення тварин та гібридні фігурки людини й звіра. На предметах зафіксували 22 повторювані символи: V‑подібні насічки, лінії, хрести та крапки.

Дослідники наголошують, що ці знаки не є випадковим декором, а мають ознаки системності. Вони могли використовуватися для позначення календарів, ритуалів, підрахунків чи культурної ідентичності. Особливо цікавою є повторюваність послідовностей, яка, за словами професора Крістіана Бентца, не характерна для усного мовлення.

Артефакти датуються періодом від 43 до 34 тисяч років тому. Вчені відзначають, що фігурки мають більшу «щільність інформації» — більше символів на одиницю площі — ніж інструменти чи прикраси, що може свідчити про ієрархію використання знаків залежно від призначення предмета.

Порівняння статистичних властивостей цих гравіювань із ранніми протоклинописними табличками Месопотамії показало подібність у структурі та повторюваності. Це дозволяє припустити, що палеолітичні мисливці-збирачі створили систему символів, яка за рівнем складності наближалася до найдавніших форм письма, що виникли десятки тисяч років пізніше.