Науковці заявили, що час може мати три виміри

Універсум може виглядати зовсім інакше, якщо уявити можливість руху швидше за світло. Нове дослідження, проведене науковцями з Варшавського та Оксфордського університетів, пропонує пояснення загадок квантової механіки через перспективу «надсвітових» спостерігачів.

У спеціальній теорії відносності Альберта Ейнштейна швидкість світла є непереборною межею: об’єкти не можуть розігнатися до неї з нижчих швидкостей. Водночас теорія допускає існування частинок, які від початку рухаються швидше за світло й ніколи не сповільнюються нижче цієї межі. Для таких спостерігачів співвідношення простору й часу змінюється: вони бачать три виміри часу та лише один просторовий.

Це означає, що частинки в їхній системі координат рухаються одразу кількома траєкторіями, фактично «входячи» у кілька майбутніх одночасно. З точки зору нашого світу це виглядає як хвильова поведінка — саме так, як у квантовій механіці, де частинки існують у вигляді хвиль ймовірності.

Автори роботи вважають, що така інтерпретація може пояснити явища на кшталт квантової заплутаності, випадкових ймовірностей та хвильово-корпускулярної дуальності. У цій моделі поняття «частинка» фактично зникає, а залишаються лише поля — хвилі, що існують у просторі й часі.

Попри те, що існування гіпотетичних «тахіонів» залишається відкритим питанням, дослідники наголошують: квантова механіка вже порушує інтуїтивні уявлення про причинність і час. Тому можливо, що Всесвіт працює за правилами, які ми поки що сприймаємо як парадоксальні, але які можуть бути природними у надсвітовій перспективі.