Науковці довели, що пустеля Сахара раніше була придатною для життя

Науковці знайшли нові докази того, що Сахара в середині голоцену була значно вологішою, ніж сьогодні. У печерах на півдні Марокко вони дослідили сталагміти — мінеральні утворення, які ростуть лише за умови регулярного просочування дощової води крізь породи. Це дозволило відновити кліматичну картину періоду між 8700 і 4300 роками тому, коли нині посушливий регіон отримував набагато більше опадів.

Фрагменти сталагмітів проаналізували за співвідношенням ізотопів урану і торію, що дало змогу визначити час їхнього росту. Результати показали активне формування саме в зазначений інтервал, що прямо вказує на значно частіші дощі.

Отримані дані узгодилися з археологічними знахідками: у той самий період на південь від Атлаських гір зросла кількість неолітичних стоянок. Це свідчить, що більш вологий клімат створював умови для пасовищ і розширення поселень там, де нині простягається пустеля.

Кліматична карта, що показує розташування печер та шляхи проходження опадів у північно-західній Африці. Джерело: Earth and Plan­e­tary Sci­ence Let­ters.

Додатковий аналіз кисневих ізотопів у сталагмітах показав, що джерелом опадів могли бути так звані trop­i­cal plumes — великі хмарні смуги, які переносили вологу з тропіків у субтропіки. Це перше свідчення впливу такого механізму на клімат північно-західної Сахари.

Співавторка дослідження Джулія Барротт наголосила, що результати добре узгоджуються з археологічними та екологічними даними регіону. У підсумку робота підтверджує: Сахара в середині голоцену була значно зеленішим і дощовішим середовищем, ніж сьогодні, що мало вирішальне значення для розвитку людських спільнот у Північній Африці.