Вперше в історії астрономи зафіксували унікальну газову структуру довкола мертвої зірки

Астрономи зафіксували незвичну дугоподібну газову структуру навколо білого карлика RXJ0528+2838, яка ставить під сумнів сучасні моделі взаємодії «мертвих» зірок із навколишнім середовищем. Спостереження за допомогою Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії показали яскраву арку світного газу, що не відповідає жодним відомим сценаріям.

RXJ0528+2838 розташований приблизно за 730 світлових років від Землі й має сонцеподібну зорю-компаньйона. У подібних системах зазвичай формується акреційний диск, який живить білий карлик і може створювати потужні викиди речовини. Проте тут диска немає, а все ж спостерігається масштабна газова дуга, що існує вже понад тисячу років. Це стало несподіванкою для дослідників, адже «тиха» система без диска не мала б продукувати настільки активні потоки.

На центральному зображенні, зробленому за допомогою приладу MUSE на телескопі ESO Very Large Tele­scope, видно ударні хвилі навколо мертвої зірки RXJ0528+2838. Коли зірка рухається у просторі, вона може відштовхувати навколишню речовину, створюючи так званий носовий удар, який на цьому зображенні світиться червоним, зеленим і синім кольорами. Кольори відповідають, відповідно, водню, азоту та кисню. Ці ударні хвилі зазвичай утворюються внаслідок сильного витоку, що виштовхується зіркою. Однак у випадку RXJ0528+2838 — білого карлика з супутником, схожим на Сонце — астрономи виявили, що ударну хвилю неможливо пояснити жодним відомим механізмом. Відповіддю на цю загадку може бути якесь приховане джерело енергії, можливо, магнітні поля. Джерело: ESO/K. Ilkiewicz та S. Scarin­gi та ін. Фонове зображення: PanSTARRS

Детальне картування за допомогою інструмента MUSE підтвердило, що газова арка справді походить від цього подвійного об’єкта. Виявилося, що білий карлик має сильне магнітне поле, яке може спрямовувати матеріал від зорі-компаньйона прямо на його поверхню. Саме це поле, ймовірно, підтримує викиди, хоча його енергії недостатньо, щоб пояснити тривалість явища.

Вчені припускають, що існує додатковий механізм — приховане джерело енергії, яке поки що лишається загадкою. Поточні моделі показують, що магнітне поле могло б підтримувати активність лише кілька сотень років, тоді як спостережувана структура існує значно довше.

Подальші дослідження, зокрема за допомогою майбутнього Надзвичайно великого телескопа ESO, мають допомогти знайти інші подібні системи й зрозуміти, як білі карлики можуть створювати настільки потужні та довготривалі газові утворення у міжзоряному середовищі. Це відкриття змінює уявлення про поведінку таких зірок і їхню роль у формуванні космічних структур.