Науковці поставили під сумнів космічне походження води на Землі

Новий аналіз місячного ґрунту поставив під сумнів гіпотезу про те, що пізні удари водовмісних метеоритів могли забезпечити значну частину земних океанів. Дослідження показало: навіть за найщедріших припущень внесок таких тіл у водний баланс планети був мінімальним.

Роботу, опубліковану в Pro­ceed­ings of the Nation­al Acad­e­my of Sci­ences, очолив Тоні Гаргано з Lunar and Plan­e­tary Insti­tute та Uni­ver­si­ty of New Mex­i­co. Команда проаналізувала зразки реголіту, доставлені місіями Apol­lo, і виміряла їхні потрійні ізотопні сигнатури кисню. Місяць зберіг цей запис раннього бомбардування, тоді як на Землі його стерли тектонічні процеси.

Результати показали, що близько 1% маси місячного реголіту складається з матеріалу ударних тіл, ймовірно багатих на вуглець метеоритів. Проте навіть із урахуванням того, що Земля отримувала приблизно у 20 разів більше ударного матеріалу, загальний обсяг води від таких зіткнень становив би лише кілька відсотків одного океану.

Музей метеоритів Інституту метеоритики Університету Нью-Мексико. Фото: Університет Нью-Мексико

Для Місяця цей внесок може мати значення, адже невеликі резервуари води в затінених ділянках відіграють роль у його сучасній геології. Але для Землі дані свідчать: океани не могли сформуватися переважно завдяки пізнім метеоритним ударам.

Автори наголошують, що метеорити все ж доставляли воду, але їхня роль була обмеженою. Це означає, що моделі походження земної води потребують перегляду. Водночас дослідження ще раз підтвердило цінність зразків Apol­lo, які й через десятиліття допомагають уточнювати історію формування умов для життя на нашій планеті.