Космічні телескопи Hubble і Euclid зафіксували останні миті життя гігантської зірки

Астрономи представили нове дослідження туманності Котяче Око (NGC 6543), яке поєднало спостереження космічних телескопів Hub­ble і Euclid. Вперше вдалося отримати настільки детальне зображення фінальної стадії життя зорі, що показує складні кільця, оболонки й струмені газу, викинуті нею на завершальному етапі еволюції.

Туманність розташована приблизно за 4300 світлових років від Землі в сузір’ї Дракона й належить до класу планетарних туманностей. Це хмари розпеченого газу, які утворюються, коли зоря малої або середньої маси скидає свої зовнішні оболонки. На відміну від масивних зір, що завершують життя вибухом наднової, процес тут відбувається спокійніше, але створює складні й багатошарові структури.

Дослідники пояснюють, що характерний “око-подібний” візерунок виник через взаємодію зоряних вітрів, зовнішніх шарів і потужних струменів речовини. У центрі туманності залишається зоря, яка вже втратила значну частину своєї маси, а навколо неї сформувалися численні газові оболонки та петлі.

Hub­ble забезпечив детальний погляд на внутрішню структуру — багатошарові бульбашки й концентричні оболонки газу, тоді як Euclid показав ширший космічний контекст із навколишніми зірками та далекими галактиками. Саме така комбінація дозволила побачити і дрібні деталі, і масштабне середовище навколо об’єкта.

У підсумку нове зображення не лише вражає естетично, а й допомагає краще зрозуміти, як вмирають зорі, подібні до Сонця. Воно показує, що фінальні етапи еволюції супроводжуються поступовим скиданням оболонок у космос, де зоряна речовина повертається в міжзоряне середовище й стає матеріалом для нових поколінь зір і планет.