Вперше в історії астрономи відкрили магнетар із полем у 300 трильйонів разів сильнішим за земне

Астрономи вперше зафіксували народження магнетара — надпотужної нейтронної зорі з екстремальним магнітним полем — у центрі надяскравої наднової SN 2024afav. Це відкриття стало першим випадком, коли для пояснення механіки зоряного вибуху знадобилася загальна теорія відносності.

Магнетари утворюються після колапсу масивних зір і мають масу, співставну із Сонцем, але стиснуту до об’єкта розміром лише кілька кілометрів. За оцінками дослідників, новонароджений магнетар обертається раз на 4,2 мілісекунди (238 разів на секунду), а його магнітне поле приблизно у 300 трильйонів разів сильніше за земне.

SN 2024afav спалахнула у грудні 2024 року. Протягом понад 200 днів її криву блиску спостерігали десятки телескопів у світі. На відміну від більшості наднових, світність SN 2024afav не спадала поступово, а чотири рази змінювалася — то зростала, то зменшувалася. Ці коливання пояснили акреційним диском навколо магнетара, який зазнавав прецесії Лензе–Тіррінга, передбаченої загальною теорією відносності.

Астрономи вважають, що вперше стали свідками народження надпотужної нейтронної зірки, або «магнетара». Магнітне поле цього рідкісного об’єкта, ймовірно, у 300 трильйонів разів сильніше за те, що оточує Землю. (Автори зображення: Джозеф Фарах і Кертіс Маккаллі / Обсерваторія Лас-Кумбрес)

Команда дослідників назвала ці коливання «chirps» — короткі й поступово слабші сплески яскравості. Вони стали прямим підтвердженням того, що надяскраві наднові можуть бути пов’язані з утворенням магнетарів. Водночас науковці зазначають, що не всі такі вибухи пояснюються цим механізмом: у деяких випадках причиною можуть бути газо-пилові оболонки навколо зір.

У найближчі роки астрономи планують шукати подібні сигнали за допомогою нових інструментів, зокрема обсерваторії Vera C. Rubin у Чилі. Це дасть змогу краще зрозуміти роль магнетарів у формуванні надяскравих наднових і уточнити моделі еволюції масивних зір.