Астрономи довели, що життя може існувати у тих частинах космосу, де немає зірок і світла

Астрономи висунули нову гіпотезу про те, що супутники планет-блукачів, які не обертаються навколо жодної зорі, можуть мати умови, придатні для життя. Дослідження показує: якщо такі екзомісяці мають щільну атмосферу з воднем і отримують тепло від припливного нагрівання, вони здатні зберігати рідку воду на поверхні протягом мільярдів років.

Йдеться про супутники вільноплаваючих планет, що дрейфують між зоряними системами. За оцінками, у Чумацькому Шляху може бути до 21 такого об’єкта на кожну зорю. Раніше їх вважали надто холодними й непридатними для життя, однак нова модель пропонує інший сценарій для їхніх супутників.

Ключовим джерелом тепла є припливне нагрівання. Коли планету викидає з її зоряної системи, орбіти супутників змінюються, що створює постійний гравітаційний вплив і розігріває надра. Попередні моделі розглядали можливість густої атмосфери з вуглекислим газом, але вона виявилася нестійкою: за високого тиску газ конденсується, і атмосфера руйнується.

Натомість воднева атмосфера працює значно ефективніше. Молекули водню у щільному середовищі здатні поглинати інфрачервоне випромінювання й утримувати тепло. За розрахунками, цей механізм може підтримувати температуру, достатню для існування рідкої води, до 4,3 мільярда років. Для моделювання використали код переносу випромінювання HELIOS та хімічний код GGchem.

Автори наголошують, що модель потребує додаткової перевірки, адже вона базується на низці припущень. Попри це, результати розширюють уявлення про те, де варто шукати потенційно придатні для життя світи: не лише біля зір, а й у найсамотніших ділянках космосу, серед планет-блукачів та їхніх супутників.