Японські вчені заявили, що процес клонування має біологічну межу

Японські науковці вперше довели, що для ссавців діє механізм “храповика Мюллера” — поступове накопичення шкідливих мутацій у лініях без статевого розмноження. Висновок зробили після 20-річного експерименту з мишами, який показав: серійне клонування має біологічну межу і не може тривати безкінечно.

Упродовж двох десятиліть дослідники отримали понад 1200 клонованих мишей від однієї самиці. Перші покоління виглядали здоровими, але після 25-го почали проявлятися генетичні проблеми. На 58-му поколінні всі клони гинули невдовзі після народження, хоча зовні залишалися нормальними.

Аналіз показав, що рівень мутацій у клонованій лінії був утричі вищим, ніж у мишей із природним розмноженням. Особливо помітними стали втрата X‑хромосоми та інші хромосомні аномалії. До 57-го покоління частота шкідливих мутацій майже подвоїлася, а здатність організму їх компенсувати знижувалася.

Ці результати підтверджують теорію “храповика Мюллера”, яка передбачає неминучий мутаційний колапс у безстатевих лініях. Для порівняння, дикі миші, що розмножувалися природним шляхом, не показали зниження фертильності навіть після більш ніж 60 поколінь.

Автори дослідження наголошують: дані ставлять під сумнів уявлення про необмежені можливості клонування ссавців і водночас підкреслюють еволюційну перевагу статевого розмноження. Вони закликають до пошуку нових методів клонування, адже нинішні технології мають чіткі біологічні межі.