Китай розробив та запустив на орбіту Землі унікального космічного восьминога

Китай продовжує нарощувати темп у розвитку орбітальних технологій. Новий супутник із гнучким роботизованим маніпулятором вже успішно виконав тест дозаправки безпосередньо на орбіті — і зробив це в умовах, де будь-яка помилка могла б коштувати всієї місії.

Апарат під назвою Hukeda‑2 був запущений 16 березня з космодрому Цзюцюань на ракеті Kuaizhou-11. У рамках однієї місії на орбіту вивели одразу 8 супутників. Наразі пристрій функціонує на низькій навколоземній орбіті на висоті близько 540 кілометрів. За переміщенням апарата стежить астроном Джонатан Макдауелл, який упродовж багатьох років веде каталог орбітальних об’єктів.

Hukeda‑2 є демонстратором технологій. Головний елемент конструкції — гнучкий маніпулятор, що зовні нагадує щупальце восьминога. Він складається із сегментів у вигляді пружинних трубок із кабелями та приводом. Така схема дає змогу згинати маніпулятор практично в будь-якому напрямку і точно підводити його до потрібної точки.

На кінці маніпулятора розташований вузол, здатний зістикуватися із заправним портом. Вся операція відбувається при швидкостях близько 27 тис. км/год — саме з такою швидкістю супутники рухаються по орбіті. Для успішного стикування потрібна не лише гнучкість конструкції, а й можливість виконувати мікроскопічні корекції в процесі зближення.

24 березня китайські державні ЗМІ повідомили про перший вдалий тест дозаправки. Спочатку не було зрозуміло, чи залучений до операції другий апарат. Пізніше знімки підтвердили: маніпулятор зістикувався із власним заправним вузлом супутника. Такий формат використовується для відпрацювання точності й надійності системи перед реальними операціями між різними апаратами.

Попереднім великим кроком у цьому напрямку Китай зробив влітку 2025 року, коли супутник Shi­jian-25 зміг дозаправити Shi­jian-21 на геостаціонарній орбіті на висоті близько 33,5 тис. км. Та операція стала першим підтвердженим випадком передачі палива між супутниками у відкритому космосі.

Практична мета подібних технологій очевидна: коли паливо закінчується, апарат втрачає можливість утримувати орбіту і поступово знижується, доки не згоряє в атмосфері. Дозаправка дозволяє продовжити термін служби без запуску нового супутника-замінника. Для операторів це означає зниження витрат та більш раціональне використання орбітального простору.

Китай планує застосувати такі рішення у власному угрупованні Qian­fan, яке розвивається як альтернатива Star­link. Зараз на орбіті перебуває близько 108 апаратів цієї системи. До 2030 року планується розгорнути до 15 тис. супутників. Обслуговування та продовження ресурсу в такому масштабі стає окремим інженерним завданням.

Підхід SpaceX відрізняється: компанія робить ставку на регулярні запуски нових апаратів за допомогою багаторазової ракети Fal­con 9. Замість продовження ресурсу старих супутників система спирається на швидкий цикл оновлення.

Паралельно наростає інша проблема — кількість непрацюючих апаратів на орбіті стрімко збільшується. Вони займають корисний простір і підвищують ризик зіткнень. Hukeda‑2 має протестувати ще одне рішення: наприкінці місії супутник розгорне надувний балон діаметром близько 2,5 м. Цей елемент збільшує опір атмосфери й прискорює сходження з орбіти.

Якщо схема спрацює, майбутні апарати зможуть самостійно сходити з орбіти без окремого гальмівного імпульсу. Час розгортання тестового балона поки не оголошено.

Навіть такі заходи навряд чи повністю вирішать проблему перевантаженості низької орбіти. Кількість апаратів продовжує зростати, а плани щодо розширення інфраструктури стають дедалі амбітнішими. Окремо зазначається, що при згорянні супутників у верхніх шарах атмосфери утворюється помітна кількість металевих частинок, довгострокові наслідки такого забруднення поки не вивчено до кінця.