Телескоп Джеймса Вебба виявив однакову загадкову органіку на Плутоні та Титані

Плутон і Титан — супутник Сатурна — розділені мільярдами кілометрів і сформовані абсолютно різними умовами. Проте космічний телескоп Джеймса Вебба виявив між ними дивовижну спільність: ідентичний таємничий інфрачервоний сигнал на поверхні обох світів. Що саме його породжує, вчені поки що не знають.

Титан — геологічно активний світ із щільною атмосферою, морями рідкого метану та велетенськими дюнами з органічних частинок, які осідають із неба. Плутон, навпаки, є холодним карликовим світом із розрідженою атмосферою над замерзлою поверхнею. Попри разючі відмінності, обидва тіла демонструють однакову аномалію поглинання світла в інфрачервоному діапазоні.

«Це досить загадково. Ми не можемо сказати, що це таке», — заявив Space.com Бруно Безар, планетолог Паризької обсерваторії, який очолював дослідження. Сигнал фіксується на одній і тій самій довжині хвилі на обох світах, що вказує на присутність невідомого з’єднання або цілого класу споріднених речовин.

Для ідентифікації вчені використовують спектроскопію: кожна молекула залишає унікальний спектральний відбиток, який телескопи можуть зчитати. Однак виявлена особливість не збігається з жодним зі стандартних спектрів у науковій бібліотеці. Що важливо, сигнал незалежно зафіксували два різні прилади телескопа Вебба — ближньоінфрачервоний спектрограф NIR­Spec і середньоінфрачервоний прилад MIRI, — що виключає апаратну похибку.

Відкриття стало результатом несподіваного порівняння даних. Не знайшовши відповідності серед відомих планетарних льодів, Безар звернувся до колеги Еммануеля Лелуша з Паризької обсерваторії, який керував програмою спостережень за Плутоном у травні 2023 року. «Я запитав його: а чи є у вас сигнатура на точно такій самій довжині хвилі? Ми перевірили — і виявили, що вона там є», — пригадує Безар.

Дослідники наголошують: немає жодних підстав вважати загадкову молекулу біосигнатурою — ознакою життя. Швидше за все, йдеться про добіотичну хімію, яка функціонувала в безкисневому середовищі Титана понад 4 мільярди років тому. Одна з найбільш переконливих версій вказує на клас вуглеводнів під назвою алени: саме вони є практично єдиними відомими органічними сполуками з сильними смугами поглинання в тому самому 5‑мікронному інфрачервоному діапазоні, де зафіксовано загадковий сигнал.