Вчені ретельно перевірили планету, що схожа на Землю, на наявність прибульців

Астрономи з проекту Break­through Lis­ten вперше цілеспрямовано пошукали вузькосмугові радіосигнали штучного походження у системі LHS 1140, розташованій приблизно за 49 світлових років від Землі. Поштовхом до спостережень стало нещодавнє відкриття розрідженої гелієвої оболонки навколо кам’янистої екзопланети LHS 1140 b, що перетворило її на одну з найцікавіших суперземель для астробіології.

Дослідники скористалися архівними даними 100-метрового радіотелескопа Грін-Бенк (GBT) і просканували частоти від 1 до 12 ГГц у чотирьох діапазонах: L, S, C та X. Спостереження тривали впродовж 2023–2024 років за стандартною для Break­through Lis­ten схемою ABACAD: п’ятихвилинні сеанси почергово наводилися на цільову зорю та сусідні ділянки неба, щоб відсіяти земні завади.

Інструмент зафіксував 421 787 сигналів-кандидатів, що перевищили поріг за співвідношенням сигнал/шум. Після жорсткої фільтрації, яка відкидала все зареєстроване одночасно і на цілі, і на позаосьових позиціях, залишилося лише 7 подій — усі в L‑діапазоні, найбільш забрудненому техногенним випромінюванням. Детальний аналіз підтвердив, що вони морфологічно схожі на відомі типи радіочастотних завад. Жодного технологічного маркера виявлено не було.

Втім, відсутність сигналів сама собою стала цінним науковим результатом. Вчені розрахували мінімальну ефективну ізотропно-випромінювану потужність (EIRP), яку система здатна виявити, і отримали поріг у 300 гігават. Це означає: якщо в системі LHS 1140 і працює безперервний вузькосмуговий передавач, його потужність не перевищує цього значення — інакше телескоп його б зафіксував.

Для розуміння масштабу: уся стільникова мережа Землі випромінює близько 3 ГВт, тоді як знаменитий планетарний радар обсерваторії Аресібо мав потужність близько 20 терават. Цивілізація з сукупним радіовипромінюванням, порівнянним із земним, залишилася б невидимою для GBT у цьому експерименті, але спрямований радар класу Аресібо вже потрапив би в зону виявлення.

Автори дослідження зазначають, що несприятливі умови проходження сигналу крізь зоряний вітер можуть розширювати й послаблювати штучні радіоспалахи. У найгіршому сценарії чутливість пошуку знижується на порядок, а отже, встановлена межа може виявитися дещо м’якшою. Водночас наявність гелієвої атмосфери робить LHS 1140 b першою суперземлею в зоні проживання з доведеною газовою оболонкою, що відкриває перспективи для майбутнього пошуку біомаркерів.

Подальше прослуховування системи LHS 1140 планується вести за допомогою масиву телескопів Аллена, що має підвищити чутливість і розширити частотне покриття. Це дослідження задає шаблон для методичної перевірки екзопланет, де нещодавно відкрита атмосфера робить питання про технологічні маркери особливо актуальним.