У NASA вважають, що астронавти можуть вбити один одного під час польоту на Марс

Політ до Марса триватиме місяці, і весь цей час кілька людей будуть замкнені в одних і тих самих тісних відсіках без можливості вийти надвір чи навіть просто змінити обстановку. Дрібні, на перший погляд, деталі — розташування дверей, рівень освітлення, наявність особистого куточка — здатні з часом серйозно вплинути на сон, настрій і стосунки між членами екіпажу. Саме тому дослідники вирішили системно вивчити, як архітектура житлового простору пов’язана з психологічним станом людини в екстремальних умовах.

Раніше науковці досліджували ці питання окремо: вплив освітлення на циркадні ритми, планування — на приватність, маршрути пересування — на соціальні контакти. Тепер усі ці дані об’єднали в єдину систему, щоб проєктувальник міг простежити ланцюжок від конкретного архітектурного рішення до можливих наслідків для екіпажу. За основу взяли спрямовані ациклічні графи — DAG, які NASA вже використовує для оцінки ризиків пілотованих місій.

Принцип простий: один фактор тягне за собою інший. Велика відстань від Землі обмежує постачання, медичну допомогу та спілкування з рідними — а ці обмеження вже позначаються на самопочутті та працездатності людини. Автори застосували ту саму логіку до житнього середовища. До карти увійшли освітлення, планування, приватність, можливість змінювати конфігурацію приміщень і розташування шляхів пересування. Окремо позначили 14 психологічних станів: тривожність, втома, автономія, цікавість, ностальгія, відчуття близькості з іншими членами екіпажу та інші.

На основі зібраних даних створили інтерактивний інструмент Human-Envi­ron­ment Con­nec­tion & Inter­ac­tion Atlas, скорочено HECIA. Він дозволяє обрати будь-який фактор і побачити, з чим він пов’язаний далі по ланцюжку. Наприклад, починаючи з параметра «відстань від Землі», система покаже пов’язані обмеження: доступ до їжі, медичної допомоги, сім’ї та друзів, а далі — можливі психологічні наслідки, зокрема ностальгію і тугу за домом. Працює й зворотний шлях: якщо інженери хочуть зменшити цю тугу, карта вказує на параметри, які можна змінити ще на стадії проєктування — зокрема приватність і гнучкість простору.

Один із найцікавіших прикладів стосується соціальної ізоляції. Спільної кімнати для спілкування може виявитися недостатньо — дослідження показують, що дружні зв’язки й згуртованість залежать у тому числі від того, як люди переміщуються між приміщеннями. Якщо маршрути регулярно перетинаються, короткі розмови й випадкові зустрічі виникають самі собою. Тож розташування дверей і проходів теж може суттєво впливати на атмосферу в групі.

Для людини, яка місяцями живе в одному відсіку, що одночасно є спальнею, робочим кабінетом, їдальнею і місцем відпочинку, така гнучкість має цілком конкретне значення. Автори не стверджують, що перестановка меблів сама по собі вирішить психологічні проблеми, але показують, де саме архітектура здатна вплинути на умови, в яких ці проблеми виникають. Кожен пункт HECIA супроводжується поясненням, заснованим на дослідженнях, і прикладами можливих рішень.

Метод може знадобитися далеко за межами космосу. Автори розглядають підводні човни, нафтові платформи, полярні експедиції, табори для біженців і зони військових конфліктів — усюди, де люди тривалий час живуть в ізоляції та під постійним стресом. Карту пропонують використовувати як інструмент для пошуку проблемних місць, а не як набір обов’язкових правил: однакове планування однаково не підійде для марсіанського корабля, підводного човна і полярної станції, адже скрізь різняться кількість людей, тривалість ізоляції та доступні ресурси.