Вчені змоделювали 2000 варіантів майбутнього людства на тисячу років

Чому, попри мільярди зірок у Галактиці, ми досі не почули жодного сигналу від інших розумних істот? Це питання, відоме як парадокс Фермі, або Велике мовчання, зазвичай пояснюють двома способами: або розум у Всесвіті унікальний, або цивілізації швидко знищують себе війнами й екологічними катастрофами. Група дослідників опублікувала на сервісі препринтів arX­iv роботу, яка пропонує принципово інший погляд на цю загадку.

Автори переконані: саморуйнування не означає остаточної загибелі. Всесвіт може бути сповнений цивілізаціями, які циклічно розвиваються, переживають колапс і відроджуються. Більшу частину існування такі світи проводять у стані технологічної сплячки — саме тому людство, яке здатне до радіозв’язку лише близько ста років, нікого й не чує.

Щоб перевірити цю гіпотезу, вчені провели комп’ютерне моделювання можливого майбутнього Землі на наступну тисячу років. Вони розробили 10 різних сценаріїв, що відрізняються типом управління, доступністю ресурсів і стійкістю суспільства, та запустили кожен із них по 200 разів — загалом 2000 симуляцій.

Серед сценаріїв є «Золотий вік» — стабільне егалітарне суспільство з достатком ресурсів без жодного колапсу — та «З Едему», де люди й машини гармонійно співіснують із природою. Особливо цікавий сценарій «Уроборос»: ієрархічна структура, що постійно розширюється, руйнується й відновлюється, але з кожним циклом стає стабільнішою. Натомість модель «Життя із землею» передбачає жорсткі екологічні обмеження, після початкового технологічного злету — регулярні глибокі кризи й тривале відновлення.

Для кожного варіанту дослідники відстежували так званий «коефіцієнт заповнення» — частку часу, яку цивілізація проводить в активній технологічній фазі. У симуляціях він коливався від 38% до 100%. «Золотий вік» і «З Едему» не зазнали жодного краху, проте сім із десяти моделей незмінно призводили до катастрофи в кожному запуску.

Цей показник безпосередньо впливає на знамените рівняння Дрейка, яке оцінює кількість цивілізацій, доступних для контакту. Щоб почути одна одну, дві цивілізації мають одночасно перебувати в активній фазі. Якщо технологічне вікно кожної з них відкрите лише 40% часу, імовірність збігу стає мізерною — і Велике мовчання отримує математичне пояснення.

Дослідження має практичний вимір і для земного виживання. Симуляції чітко показали: найбільше на довгострокову стійкість впливають темп споживання ресурсів і здатність відновлювати інфраструктуру після кризи. Автори пропонують створювати розподілені сховища критично важливих знань із сільського господарства, медицини, енергетики та зв’язку — своєрідні «аварійні комплекти після апокаліпсису». Земним прикладом такого підходу вже є Всесвітнє насіннєсховище на Шпіцбергені. Робота ще не пройшла рецензування, а самі моделі спрощені й побудовані виключно на людській логіці — проте дослідження пропонує і нове пояснення нашої самотності у Всесвіті, і цілком конкретні інструкції для збереження майбутнього.