Пошук позаземного життя на супутнику Сатурна виявився простішим ніж думали

Супутник Сатурна Енцелад може виявитися зручнішою ціллю для пошуку позаземного життя, ніж вважалося досі. Міжнародна команда вчених встановила, що крижані частинки з викидів підповерхневого океану не просто доставляють зразки води у космос, а природним чином сортують і концентрують розчинені в ній речовини.

Енцелад давно вважається одним із найперспективніших об’єктів для астробіологічних досліджень. Під крижаною корою супутника, судячи з усього, існує глобальний океан рідкої води, а через тріщини в районі південного полюса в космос б’ють гігантські струмені водяної пари та крижаних частинок. Зонд NASA Cassi­ni неодноразово проходив крізь ці викиди, аналізуючи їхній склад.

Нове дослідження показало, що краплі океанічної води всередині викидів замерзають не миттєво, як припускалося раніше, а поступово. Під час повільного замерзання розчинені речовини розділяються: хлорид натрію та карбонат натрію концентруються в різних ділянках крижаних частинок, що формуються. У тріщинах кори ці частинки розганяються потоками пари до швидкості близько 1000 км/год і розбиваються об стінки крижаних каналів на фрагменти розміром у кілька мікрометрів. Окремі такі уламки можуть містити майже чисті концентрати певних речовин, зокрема солей та органічних сполук.

Якщо в океані Енцелада існують мікроорганізми або їхні залишки, їхні компоненти можуть опинитися зібраними в невеликій кількості крижаних гранул. Це значно спростить роботу аналітичних приладів на космічних зондах, які просто пролітатимуть крізь шлейфи супутника.

Друга частина дослідження виявилася ще інтригуючою. Вчені відтворили в лабораторії умови океану Енцелада: високу лужність із pH близько 10–11, низький вміст кисню, велику кількість карбонатів та хімічну взаємодію води з кам’яним дном, що виробляє водень. У таке середовище помістили земну архею Methan­oth­er­mo­coc­cus oki­nawen­sis, яка мешкає в термальних джерелах і здобуває енергію без кисню, перетворюючи водень і вуглекислий газ на метан.

Результат виявився несподіваним: мікроорганізм зумів адаптуватися до змодельованих умов і продовжив виробляти метан, попри вкрай обмежену кількість доступного вуглекислого газу. Вчені підкреслюють, що це не доводить наявності життя на супутнику Сатурна, проте свідчить: потенційні біологічні процеси можуть бути стійкими навіть у надзвичайно незвичному позаземному середовищі.

Отримані результати мають велике значення для розробки майбутніх місій до Енцелада. Зокрема, Європейське космічне агентство вже планує відправити туди апарат, здатний аналізувати окремі крижані частинки у викидах супутника. Вчені висловили готовність долучитися до цього проєкту.