Марсохід NASA знайшов пил, здатний пошкодити легені майбутніх астронавтів

Марсохід NASA Per­se­ver­ance виявив на поверхні Червоної планети пилові частинки розміром близько 100 нанометрів — приблизно в 700 разів тонші за людську волосину. Саме такі ультрадрібні частки здатні проникати глибоко в легені й становити серйозну загрозу для здоров’я астронавтів майбутніх пілотованих місій на Марс.

Дані збиралися впродовж 1645 марсіанських діб. Дослідники використали невеликі зразки матеріалів скафандрів — тефлону та високоміцного синтетичного волокна Vec­tran, — закріплені на калібрувальних мішенях наукових приладів PIXL і SHERLOC. Поступово вкриваючись марсіанським пилом, ці зразки дозволили вивчати його накопичення в реальних умовах.

До цього прилади космічних місій фіксували переважно частинки від трьох мікрометрів і більше. Нове дослідження вперше детально охарактеризувало значно дрібніші фракції: на одних зразках середній розмір частинок становив близько двох мікрометрів, на інших виявили пил розміром від 100 до 300 нанометрів. Оцінки отримані за допомогою рентгенофлуоресцентних вимірювань і математичного моделювання.

Важливим відкриттям стала залежність між матеріалом поверхні та розміром частинок, що осідають на ній. Деякі полімери зі скафандрів особливо ефективно утримують дрібний пил — імовірно, через статичну електрику: частинки заряджаються під час зіткнень в атмосфері Марса й притягуються до певних матеріалів. При цьому великі скупчення пилу з часом осипаються, тоді як найдрібніші частки залишаються на поверхні навіть після тривалого руху марсохода.

Хімічний аналіз показав, що марсіанський пил багатий силікатними мінералами, а також містить залізо, сірку, фосфор і сліди сульфату кальцію. Найбільшу тривогу викликає саме дрібна фракція: потрапивши в повітря герметичних жилих модулів, такі частинки можуть осідати в дихальних шляхах. На Землі аналогічні за розміром частки пов’язують із захворюваннями легень та іншими розладами здоров’я, однак безпосередня токсичність марсіанського пилу для людини поки що не вимірювалась.

Отримані результати допоможуть інженерам NASA обирати стійкіші до забруднення матеріали для скафандрів і розробляти захисні покриття. Серед можливих рішень розглядаються системи електростатичного видалення пилу, спеціальні шлюзові камери, а також конструкції, що дозволяють залишати зовнішню частину скафандра поза жилим відсіком — аби мінімізувати потрапляння забруднень усередину майбутніх марсіанських баз.