Розкриті технічні характеристики американського бойового танка M551 Sheridan

У США завершили програму закупівлі нових легких танків М10 «Букер», і це стало приводом для фахівців пригадати попередні спроби створити подібну машину. Ми адаптували матеріал Мілітарного авторства Андрія Харука на цю тему.

Останнім відносно вдалим прикладом вважається M41 «Walk­er Bull­dog» початку 1950‑х, а спроба реалізувати нове рішення у вигляді M551 «Sheri­dan» виявилася суперечливою. Розробку цього танка розпочали ще у 1959 році для заміни М41 та М56 у повітрянодесантних і розвідувальних підрозділах. До машини висували низку вимог: мала вага до 10 тонн, можливість десантування з парашутом, подолання водних перешкод без підготовки та здатність боротися з середніми танками типу Т‑54.

У фінал конкурсу вийшли два проекти: тримісна машина Allis-Chalmers і чотиримісна від Cadil­lac. Перемогу здобула остання, попри перевищення початкових вагових обмежень. Основне озброєння танка становила 152-мм гармата-пускова установка, здатна стріляти протитанковими керованими ракетами MGM-51 «Shil­le­lagh». Випробування цих систем виявили суттєві проблеми: з одинадцяти ракет у ціль влучила лише одна. Попри це, у 1966 році армія США прийняла «Шеридан» на озброєння.

Конструкція танка передбачала використання алюмінієвого корпусу, дизельного двигуна потужністю 300 к.с. та торсіонної підвіски. Озброєння складалося з головної гармати, 7,62-мм кулемета М73 і 12,7‑мм кулемета М2НВ. Танки комплектувалися нічною оптикою, системами зв’язку та захисту від зброї масового ураження. «Шеридан» був здатен долати водні перешкоди після п’ятихвилинної підготовки, а також десантуватися за допомогою системи LAPES з літака С‑130.

Десантування “Шеридана” методом LAPES

Найбільші претензії викликала ефективність озброєння: ПТКР мали слабку бронепробивність і були вразливі до погодних умов. У штатному боєкомплекті було 10 ракет і 20 унітарних снарядів різного призначення. Також відзначалися проблеми з точністю, надійністю електроніки та вібраційною стійкістю прицільних систем. Паралельно розроблялися й альтернативні варіанти озброєння – з гарматами калібру 76, 105 і навіть варіанти з бойовими модулями БМП M2 «Bradley», але жоден із них не вийшов у серію.

У підсумку M551 «Sheri­dan» став єдиним легким танком США з інтегрованим ракетним озброєнням, але в експлуатації виявився технічно складним і обмежено придатним до реального бою. Попри низку модернізацій, включно з версією M551A1(TTS) із тепловізійним прицілом, танк так і не став масовим рішенням для армії. Його бойова історія лишилася предметом окремих досліджень, а приклад M551 досі згадується як застереження при створенні занадто ускладнених бронемашин.