Американські астрономи висунули гіпотезу, що життя може існувати у космосі незалежно від планет

Досі пошуки позаземного життя зосереджувалися на планетах, подібних до Землі. Проте нові дослідження свідчать, що інопланетна біологія може створювати власні умови для існування. Професор Гарвардського університету Робін Вордсворт, який досліджує планетарну придатність до життя, припускає, що живі організми на інших світах можуть самостійно формувати середовище, необхідне для виживання, навіть без планети в традиційному сенсі.

За словами вченого, на Землі життя та планета постійно взаємодіють. Саме завдяки біологічним процесам атмосфера збагатилася киснем, а поява наземних рослин змінила поверхню планети. «Немає підстав вважати, що така взаємодія не може відбуватися будь-де у Всесвіті», — зазначає Вордсворт. Це означає, що життя не лише пристосовується до умов, а й здатне змінювати їх, створюючи сприятливі середовища для власного існування.

Традиційно вважається, що життя потребує рідкої води, оскільки саме в ній хімічні реакції можуть бути достатньо складними для утворення органічних молекул. Однак, за словами дослідника, існування життя в інших середовищах також можливе. Його команда показала, що біологічні матеріали здатні підтримувати температуру та стабільність води навіть за межами планет із власним тяжінням, якщо є доступ до енергії та необхідних елементів.

Дослідження було теоретичним: вчені розрахували умови, за яких вуглецеве життя могло б існувати у самодостатніх системах. Вони проаналізували, як різні біоматеріали — зокрема біопластики та кальцит, що утворюється з мушель морських організмів, — можуть формувати стінки «біологічних осель» у вакуумі. На думку Вордсворта, такі утворення могли б бути вільно пливучими структурами або зростати на поверхнях астероїдів чи крижаних місяців.

У майбутньому ці ідеї можуть вплинути на космічні дослідження, адже біологічні системи здатні переробляти відходи та забезпечувати стійкість, якої поки бракує технологічним методам. «Якщо ми розширимо уявлення про те, як може виглядати життя і які сигнали воно залишає, ми зможемо ефективніше шукати його за межами звичних „життєпридатних зон“, — наголосив професор.