11 квітня 2025 року ВПС США завершили масштабні навчання Giant Pace 25–1, які мали на меті перевірку здатності до ядерного контрудару навіть за умов повного знищення наземних командних центрів. Випробування проводилися на базі ВПС Оффат у штаті Небраска під керівництвом 625‑ї ескадрильї стратегічних операцій (STOS), що входить до складу 95-го крила. У центрі уваги була перевірка ефективності системи повітряного запуску ядерних ракет (ALCS), яка розміщується на літаках E‑6B Mercury ВМС США.
E‑6B Mercury — авіаційна командно-комунікаційна платформа ВМС США, створена на базі цивільного літака Boeing 707–320. Його головне призначення — забезпечення стійкого зв’язку з підводними човнами, стратегічними ядерними силами та вищим військовим командуванням США у випадку глобального конфлікту. E‑6B також виконує роль повітряного командного пункту для системи управління ядерними силами (так звана місія TACAMO — Take Charge and Move Out).
Літак має довжину 46,6 м, розмах крила 44,4 м, максимальну злітну масу понад 150 тонн. Оснащений чотирма турбореактивними двигунами CFM56-2A‑2, що дозволяють йому долати до 12 000 км без дозаправки. Літак має на борту спеціалізовану апаратуру зв’язку — зокрема дуже низькочастотні (VLF) передавачі для зв’язку з підводними човнами на великій глибині. Також E‑6B здатний виконувати функції управління ядерним арсеналом за допомогою системи запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Екіпаж складається з близько 22 осіб, включаючи операторів зв’язку та офіцерів бойового управління.
Giant Pace 25–1 є частиною регулярної програми перевірок, що проводиться двічі на рік і не пов’язана з поточними геополітичними подіями. Навчання імітували електронний запуск міжконтинентальних ракет Minuteman III, включаючи передачу команд із повітря. Важливу роль у реалізації сценарію відігравала взаємодія між ВПС і ВМС США, зокрема авіаескадрильї VQ‑3 та VQ‑4, які забезпечують роботу літаків E‑6B.
У ході навчань було перевірено реальну здатність передати наказ про запуск ядерної зброї у випадку, якщо наземні центри управління виведені з ладу. Жодна бойова ракета при цьому не запускалась, проте усі дії відпрацьовувалися в умовах, максимально наближених до бойових. Сценарій передбачав оцінку стану комунікацій, кабельних систем та механізмів передачі наказів у межах кількох центрів управління запуском.