11 квітня 2025 року ВПС США завершили масштабні навчання Giant Pace 25−1, які мали на меті перевірку здатності до ядерного контрудару навіть за умов повного знищення наземних командних центрів. Випробування проводилися на базі ВПС Оффат у штаті Небраска під керівництвом 625-ї ескадрильї стратегічних операцій (STOS), що входить до складу 95-го крила. У центрі уваги була перевірка ефективності системи повітряного запуску ядерних ракет (ALCS), яка розміщується на літаках E-6B Mercury ВМС США.
E-6B Mercury — авіаційна командно-комунікаційна платформа ВМС США, створена на базі цивільного літака Boeing 707−320. Його головне призначення — забезпечення стійкого зв’язку з підводними човнами, стратегічними ядерними силами та вищим військовим командуванням США у випадку глобального конфлікту. E-6B також виконує роль повітряного командного пункту для системи управління ядерними силами (так звана місія TACAMO — Take Charge and Move Out).
Літак має довжину 46,6 м, розмах крила 44,4 м, максимальну злітну масу понад 150 тонн. Оснащений чотирма турбореактивними двигунами CFM56−2A-2, що дозволяють йому долати до 12 000 км без дозаправки. Літак має на борту спеціалізовану апаратуру зв’язку — зокрема дуже низькочастотні (VLF) передавачі для зв’язку з підводними човнами на великій глибині. Також E-6B здатний виконувати функції управління ядерним арсеналом за допомогою системи запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Екіпаж складається з близько 22 осіб, включаючи операторів зв’язку та офіцерів бойового управління.
Giant Pace 25−1 є частиною регулярної програми перевірок, що проводиться двічі на рік і не пов’язана з поточними геополітичними подіями. Навчання імітували електронний запуск міжконтинентальних ракет Minuteman III, включаючи передачу команд із повітря. Важливу роль у реалізації сценарію відігравала взаємодія між ВПС і ВМС США, зокрема авіаескадрильї VQ-3 та VQ-4, які забезпечують роботу літаків E-6B.
У ході навчань було перевірено реальну здатність передати наказ про запуск ядерної зброї у випадку, якщо наземні центри управління виведені з ладу. Жодна бойова ракета при цьому не запускалась, проте усі дії відпрацьовувалися в умовах, максимально наближених до бойових. Сценарій передбачав оцінку стану комунікацій, кабельних систем та механізмів передачі наказів у межах кількох центрів управління запуском.