Американські вчені довели, що інформацію у ДНК можна стирати і перезаписувати

Науковці з Університету Міссурі розробили метод, який перетворює ДНК із «одноразового архіву» на переписуваний носій даних. Їхня технологія дозволяє стирати та перезаписувати інформацію у молекулярному масштабі, фактично створюючи цифровий жорсткий диск на основі синтетичної ДНК.

ДНК давно розглядається як перспективний носій: вона надзвичайно компактна, може зберігати інформацію тисячі років і потребує значно менше енергії, ніж сучасні дата-центри. Проте головним обмеженням було те, що записані дані залишалися незмінними. Тепер команда професора Лі-Куна «Ендрю» Гу запропонувала рішення, яке відкриває шлях до регулярного використання ДНК для цифрових файлів.

Технічна основа системи полягає у використанні нанопорового сенсора, який зчитує послідовність ДНК, створюючи електричні сигнали. Спеціальне програмне забезпечення перетворює їх назад у нулі та одиниці, відновлюючи оригінальні дані. Дослідники працюють над компактним електронним пристроєм, який у перспективі може бути зменшений до розмірів USB-накопичувача.

Переваги такого підходу очевидні: ДНК зберігає інформацію у тривимірному форматі, забезпечуючи надзвичайну щільність даних, а також має високу стійкість у часі. Крім того, фізична природа молекули робить її менш вразливою до кібератак, що додає рівень безпеки у порівнянні з традиційними електронними системами.

Дослідження, опубліковане в журналі PNAS Nexus, стало важливим кроком до практичного використання ДНК як переписуваного носія даних. Це може стати основою для створення нових, енергоефективних і надзвичайно довговічних систем зберігання, здатних замінити частину сучасних енергозатратних дата-центрів.