Американські вчені довели, що раніше на Марсі були оптимальні умови для підтримки життя

Нові результати місії Per­se­ver­ance свідчать, що у марсіанському кратері Єзеро колись неодноразово текла вода, створюючи умови, які могли бути придатними для життя. Використовуючи алгоритм MIST (Min­er­al Iden­ti­fi­ca­tion by Sto­i­chiom­e­try), розроблений в Університеті Райса, дослідники виявили 24 типи мінералів, що демонструють поступову зміну хімічного складу порід — від кислотного до нейтрального, а потім до лужного. Це вказує на кілька окремих епізодів водної активності, кожен з яких був потенційно сприятливішим для життя, ніж попередній.

Дослідження, опубліковане в журналі *Jour­nal of Geo­phys­i­cal Research: Plan­ets*, очолила аспірантка Елеонор Морленд. Команда проаналізувала дані інструмента PIXL (Plan­e­tary Instru­ment for X‑ray Litho­chem­istry), який визначає хімічний склад марсіанських каменів за допомогою рентгенівського випромінювання. Це дозволило створити детальну мінералогічну карту кратера Єзеро — місця, де Per­se­ver­ance збирає зразки для можливого повернення на Землю.

За словами Морленд, знайдені мінерали свідчать про три основні етапи взаємодії порід із водою. Спершу — гарячі, кислотні рідини, що залишили по собі гріналіт і гізінгерит, у середовищі, непридатному для життя. Далі — нейтральні умови з мінералами міннесотитом і кліноптилолітом, які формуються при нижчих температурах і pH, ближчому до земного. На завершальному етапі — лужне, прохолодніше середовище, де утворився сепіоліт, типовий для життєпридатних екосистем на Землі.

Per­se­ver­ance виявив мінерали в кратері Джезеро, що свідчить про те, що вода на Марсі з часом змінилася з жорсткої і кислої на м’яку і придатну для життя. Це відкриття вказує на кілька давніх можливостей для існування життя на Червоній планеті. Джерело: NASA/J­PL-Cal­tech/MSSS/JHU-APL

Співавторка дослідження, доцентка Кірстен Сібак, зазначає, що така зміна середовища «відображає еволюцію Марса у напрямі більш придатних до життя умов». Мінерали сформувалися внаслідок тривалих процесів, коли вулканічні породи багаторазово контактували з водою, що змінювала температуру, склад і кислотність.

Окрім цього, команда розробила модель статистичної перевірки, яка дозволяє оцінити точність визначення кожного мінералу. Це створює архів геохімічних змін у кратері Єзеро, що стане основою для подальшого аналізу після повернення зразків на Землю. Як підсумовує Морленд, «зміни, зафіксовані в цих мінералах, показують, що Марс мав динамічну історію — не просто планету, яка колись мала воду, а світ, де вода з’являлася знову і знову, змінюючи його хімію та потенціал для життя».