Американські вчені висунули нову теорію походження життя, що може змінити підхід до пошуку інопланетян

Команда вчених із Каліфорнійського технологічного інституту (Cal­tech) та Інституту SETI запропонувала нову фізичну теорію життя, яку вони називають «матерією зі змістом». Дослідники на чолі зі Стюартом Бартлеттом пояснюють, що живі системи варто розглядати не лише як біологічні організми, а як фізичні процеси, які використовують енергію та інформацію для підтримання власної життєздатності. Такий підхід може стати основою для пошуку інопланетного життя, навіть якщо воно зовсім не схоже на земні форми.

У статті, опублікованій у журналі PRX Life, автори описують чотири базові принципи, що формують так звану Lyfe Frame­work: розсіювання енергії, автокаталіз (самовідтворення), гомеостаз (стабільність внутрішнього стану) та навчання (здатність обробляти інформацію). Ключовою ознакою життя вони називають не хімічний склад, а використання семантичної інформації — тобто такої, що має практичне значення для виживання системи.

Вчені вводять поняття «інформаційного переходу» — моменту, коли матерія вперше почала реагувати на середовище, використовуючи дані для підвищення стабільності. Це зміщує акцент у дослідженні походження життя з питання «коли з’явилася ДНК?» на питання «коли матерія навчилася виживати завдяки інформації». Як приклад можливого експерименту вони пропонують перевірити, чи здатні мінеральні структури, відомі як «хімічні сади», підлаштовуватися під складні інформаційні сигнали.

Автори також визначили фізичну межу мінімального розміру живої клітини — близько 0,4 мікрометра. Менші об’єкти занадто сильно коливаються через броунівський рух, що не дозволяє їм точно вимірювати довкілля. Це означає, що навіть на інших планетах, наприклад на Титані, найменші можливі клітини мали б подібні розміри.

У межах астробіології нова теорія пропонує інформаційний критерій пошуку життя: замість пасивного приймання сигналів вчені можуть активно надсилати структуровані імпульси й аналізувати, чи змінюється інформаційна складність середовища у відповідь. Такий підхід може допомогти відрізнити живі системи від складних фізичних процесів і знайти застосування не лише в космосі, а й у медицині, штучному інтелекті та синтетичній біології.