Астрофізик Дж. Річард Готт запропонував статистичний підхід до оцінки тривалості існування людства, який базується на Принципі Коперника. Згідно з цією ідеєю, ми не займаємо особливого місця у Всесвіті, тому й наш час існування не є винятковим. Це означає, що ми можемо жити не на початку і не в кінці історії цивілізації, а приблизно посередині.
Готт математично сформулював свою гіпотезу, використовуючи співвідношення: 1/39 × t(минуле) < t(майбутнє) < 39 × t(минуле). За його словами, якщо певне явище триває вже певний час, то з 95% ймовірністю можна передбачити, скільки воно ще триватиме. Чим довше триває явище, тим більша ймовірність, що воно продовжиться, але не нескінченно.
У 1969 році Готт застосував свою формулу до Берлінської стіни, яка на той момент існувала 8 років. Його розрахунки показали, що вона може простояти ще від кількох місяців до 312 років. Стіна впала через 20 років, що потрапило в межі прогнозу. На основі цієї ж моделі він оцінив, що кількість людей, які вже народилися, становить приблизно половину від усіх, хто коли-небудь житиме.
Готт наголошував, що його метод не є передбаченням кінця світу. Це лише статистичне припущення, яке не враховує можливі технологічні прориви, колонізацію інших планет або глобальні катастрофи. Проте головний висновок залишається: людство, ймовірно, не є вічним, і ми можемо перебувати ближче до середини його історії.
Ідея, яку спочатку висунув австралійський астрофізик Брендон Картер, а згодом розвинув Готт, викликає суперечки серед науковців. Водночас вона пропонує новий погляд на місце людини не лише у просторі, а й у часі. Аргумент Судного дня нагадує про те, що тривалість існування цивілізації може залежати від рішень, які приймаються сьогодні.