Астрономи довели, що галактика Андромеди знищує власні супутники

Астрономи з’ясували, що галактика Андромеди (M31) «гасить» свої карликові супутники — тобто припиняє їхнє зореутворення — задовго до того, як вони фактично потрапляють у її гравітаційне поле. Нове дослідження під керівництвом Алекса Мерроу з Даремського університету, опубліковане у Month­ly Notices of the Roy­al Astro­nom­i­cal Soci­ety, показало, що більшість таких галактик втрачають газ і зупиняють народження нових зірок ще до наближення до M31.

Команда вивчила 39 супутникових галактик Андромеди, поєднавши дані ESA Gaia з космологічними моделями, щоб визначити їхні траєкторії та часи припинення зореутворення. Результати свідчать: лише наймасивніші супутники здатні зберігати активність протягом понад 3 мільярдів років після проходження найближчої точки до M31. Менші ж галактики (із масою менше 10⁷.⁵ M☉) втрачають свій газ через тиск випромінювання, приливні сили або відключення постачання нового газу.

Дослідники дійшли висновку, що багато карликових супутників були «заглушені» ще до першого наближення до Андромеди — деякі навіть 10 мільярдів років тому. Це явище вони назвали «попередньою обробкою» (pre-pro­cess­ing): карликові галактики спершу взаємодіють з меншими сусідами, які частково вичерпують їхній газ, і лише згодом потрапляють під вплив Андромеди.

Порівняння з Чумацьким Шляхом показало різницю: супутники нашої Галактики старші, більшість із них припинили зореутворення понад 11 мільярдів років тому, тоді як в Андромеди цей процес розтягнувся у часі. Це може означати, що Чумацький Шлях раніше «поглинув» більшість своїх супутників, тоді як Андромеда продовжує впливати на нові.

Автори підсумовують, що навколишнє середовище — приливні ефекти, тиск міжгалактичного середовища чи брак газу — є «надійними механізмами» гасіння малих галактик у Всесвіті, що допомагає зрозуміти, як великі системи, на кшталт M31, поступово формують свою масу через поглинання молодших сусідів.