Підписуйтеся на наш телеграм канал!
Астрономи довели, що Марс втратив супутник, що був у 18 разів більший за Фобос
Марс у далекому минулому міг мати значно більший супутник, ніж сучасні Фобос і Деймос, і саме він, за висновками науковців, спричиняв припливи в озері, яке колись існувало в кратері Гейла — такого висновку дійшла міжнародна команда дослідників на основі аналізу осадових порід, які вже багато років вивчає марсохід Curiosity.
З моменту посадки у 2012 році Curiosity досліджує давні умови на Марсі. Особливу увагу команда звернула на тонкі шари осадових порід у формації Jura, структура яких нагадує припливні ритміти — відкладення, що формуються внаслідок регулярних припливів і відпливів. Це може свідчити про вплив гравітації великого супутника на водойму, що заповнювала кратер.

Ця графіка, підготовлена для конференції AGU 2025, відображає маршрут Curiosity до скелі Jura, з кольоровими зображеннями, що показують ритміти припливів, у порівнянні з подібними шарами Землі. Джерело: Ranjan Sarkar, Priyabrata Das, Suniti Karunatillake.
Дослідження під керівництвом Ранджана Саркара з Інституту дослідження Сонячної системи Макса Планка показало, що ритмічні шари є осадовими доказами припливних процесів. Вони узгоджуються з гіпотезою, за якою Марс у різні періоди мав великі місяці, що руйнувалися під дією припливних сил, утворювали кільця, а згодом формували менші супутники.

Марсохід Curiosity зробив селфі на вершині хребта Вера Рубін, де, ймовірно, знаходяться ритміти припливів. Джерело: NASA/JPL-Caltech/MSSS
Згідно з даними, опублікованими в журналі Eos, ритміка шарів відповідає припливним циклам тривалістю близько 30 днів. Це вказує на вплив масивного супутника, адже нинішні Фобос і Деймос є надто малими для створення подібних ефектів. На думку дослідників, втрачений Місяць мав бути щонайменше у 18 разів масивнішим за Фобос і перебувати на відстані приблизно трьох радіусів Марса від його поверхні.
Хоча гіпотеза про давній великий Місяць ще потребує підтвердження, узгодженість даних із кількох ділянок кратера Гейла зміцнює цю модель. Науковці планують перевірити інші місця з подібними відкладами, адже збіг результатів може стати вагомим аргументом на користь існування у Марса давнього масивного супутника, який впливав на його геологічну історію.