Астрономи довели, що на Марсі існують підземні океани

Дослідники з Техаського університету в Остіні запропонували нове пояснення того, куди могла зникнути вода з поверхні Марса — значна її частина, ймовірно, просочилася вглиб планети й залишилася там. Використовуючи комп’ютерне моделювання, аспіранти Мохаммад Афзал Шадаб і Ерік Гіатт виявили, що на ранньому Марсі цей процес займав від 50 до 200 років, тоді як на Землі вода може досягти водоносного горизонту за лічені дні.

Результати дослідження, опублікованого в журналі Geophysical Research Letters, свідчать: просочування води на глибину понад 1,5 км відбувалося повільно, але масово. За підрахунками вчених, об'єм втраченого під землю ресурсу міг дорівнювати кількості, достатній для покриття всієї поверхні Марса водою завглибшки 100 метрів.

Це змінює уявлення про марсіанський водний цикл. Якщо раніше вважалося, що більшість води випарувалася або втратилася в космос разом з атмосферою, то тепер стає ймовірним, що вона зберігається під поверхнею планети. Це має важливе значення для оцінки придатності Марса до формування умов для життя в минулому.

Шадаб зазначає, що нову модель можна інтегрувати у комплексне моделювання геологічної та кліматичної еволюції Марса, що допоможе точніше визначити, як довго і де саме могла існувати рідка вода. Це також відкриває перспективи для пошуку підземних водних ресурсів у майбутніх місіях.

Загалом, робота додає аргументів до гіпотези, що марсіанські озера й океани були короткочасними явищами. Як зауважив Гіатт, як тільки вода на Марсі проникала вглиб, вона назавжди зникала з поверхні — не випаровуючись, як на Землі, і не повертаючись у вигляді опадів. Проте ця ж вода потенційно може стати критичним ресурсом для майбутніх колоністів.