Астрономи довели, що планети, придатні для життя, можуть існувати у глибокому космосі

Нове дослідження астрономів, опубліковане в журналі The Astro­phys­i­cal Jour­nal, пропонує переглянути класичне уявлення про «зону життя» — область навколо зір, де планети можуть мати рідку воду. Автор роботи, астрофізик Амрі Вандель з Єврейського університету в Єрусалимі, зазначає: придатність планети визначається не лише відстанню до зорі, а й тим, як вона розподіляє тепло.

Традиційно вважалося, що лише планети в певному діапазоні відстаней можуть утримувати воду в рідкому стані. Але нові моделі враховують різноманітність атмосфер, типів зір та кліматичних умов. Це означає, що навіть світи поза межами класичної «зони життя» можуть мати придатні для існування середовища.

Традиційна зона придатності для життя показана діагональною помаранчевою смугою. Її відстань від материнської зірки (горизонтальна вісь, в астрономічних одиницях) збільшується із зростанням світності, яка зростає із масою зірки та типом зірки (M, K, G тощо), показаним на вертикальній осі. Еліпси представляють розширення зони придатності для життя, представленої в дослідженні. Джерело: Амрі Вандел

Особливу увагу дослідження приділяє припливно захопленим планетам, які завжди повернуті до зорі одним боком. Раніше їх вважали непридатними: денна півкуля перегріта, нічна — замерзла. Проте моделювання показало, що атмосферне перенесення тепла може зігрівати частину нічної сторони настільки, щоб там утримувалася рідка вода.

Ще один висновок стосується «холодних» планет за межами зовнішньої межі класичної зони. Навіть якщо поверхня вкрита льодом, під ним можуть існувати підльодовикові озера. Це розширює перелік потенційно придатних світів, які варто досліджувати.

За словами Ванделя, врахування реальних механізмів теплообміну може суттєво збільшити кількість екзопланет, що розглядаються як кандидати на пошук води та ознак життя у майбутніх спостереженнях.