Марс міг мати густу атмосферу з вуглекислим газом, яка дозволяла існування рідкої води на поверхні. До такого висновку дійшли вчені після виявлення нового типу мінералів за допомогою марсохода Curiosity. Вперше було знайдено сидерит — залізовмісний карбонат — у шарах породи в кратері Ґейла, що стало ключем до розуміння кліматичного минулого планети.
Раніше науковці неодноразово висували гіпотезу про наявність карбонатів на Марсі, але спроби їх виявити не мали успіху. Дослідження, результати якого опублікували 18 квітня в журналі Science, показало, що такі мінерали можуть бути заховані під поверхнею, маскуючись під інші сполуки. Curiosity провів буріння на трьох ділянках гори Шарп і виявив значну кількість сидериту в сульфатовмісних породах.
Це відкриття підтверджує, що ранній Марс мав атмосферу, достатньо щільну, щоб утримувати тепло, необхідне для існування води в рідкому стані. За словами геофізика Едвіна Кайта з Чиказького університету, це допомагає пояснити, чому умови на Землі залишались придатними для життя, тоді як Марс поступово став непридатним.
Марсохід Curiosity, який прибув на планету у 2012 році, продовжує дослідження геології Червоної планети. За допомогою приладу CheMin він аналізує порошкові зразки порід, отримані шляхом буріння на глибину до 4 см. Таким чином вчені отримують «історичні зрізи» мінералів, сформованих понад 3,5 мільярда років тому.
Подальші місії, які зосередяться на аналізі сульфатних регіонів, можуть підтвердити ці результати і глибше розкрити історію втрати атмосфери Марсом. За словами Бенджаміна Тутоло, одного з авторів дослідження, знахідка в кратері Ґейла стала несподіваним, але важливим кроком у розумінні того, як змінювалась геологія та атмосфера планети з часом.