Астрономи довели, що рух Сонячної системи суперечить чинним науковим моделям космології

Нове дослідження астрофізиків, опубліковане в журналі Phys­i­cal Review Let­ters, показало, що Сонячна система рухається у 3,67 раза швидше, ніж передбачає стандартна космологічна модель. Це відкриття може означати, що або наші базові уявлення про структуру Всесвіту потребують перегляду, або що розподіл галактик у космосі не такий рівномірний, як вважалося раніше.

Згідно з моделлю ΛCDM, Всесвіт має бути однорідним і ізотропним — виглядати однаково в усіх напрямках, якщо спостерігач перебуває в стані спокою. Проте Сонячна система рухається, що створює ефект диполя: у напрямку руху ми спостерігаємо невелике надлишкове випромінювання, а в протилежному — менше. Але нові спостереження показують, що цей ефект значно сильніший, ніж очікувалося.

Команда з Університету Білєфельда (Німеччина) під керівництвом Лукаса Бьоме використала дані Low Fre­quen­cy Array (LOFAR) — європейської мережі радіотелескопів, що дозволяє спостерігати найвіддаленіші радіогалактики. Використання радіохвиль мінімізує вплив міжзоряного пилу та газу, який може спотворювати спостереження в інфрачервоному чи оптичному діапазонах.

Космічний диполь у мікрохвильовому фоні. Ми рухаємося до найчервонішої зони зі швидкістю 370 кілометрів на секунду. Джерело зображення: Planck Col­lab­o­ra­tion

Результати показали, що надлишок галактик у напрямку руху Сонячної системи значно перевищує теоретичні очікування. Навіть після застосування нової статистичної моделі, яка виключає повторний підрахунок галактик із кількома радіоджерелами, сигнал перевищив поріг у п’ять сигм — рівень правдивості, що вважається «золотим стандартом» у фізиці.

Співавтор роботи, космолог Домінік Шварц, зазначив, що якщо вимірювання вірні, то «нам доведеться переглянути фундаментальні припущення про великомасштабну структуру Всесвіту». Альтернативне пояснення полягає в тому, що радіогалактики розподілені нерівномірно, і це спотворює наші оцінки руху.

Це відкриття додається до низки останніх викликів для стандартної космологічної моделі — зокрема, до «напруги Габбла» (Hub­ble ten­sion) і нових досліджень «стандартних свічок», які ставлять під сумнів швидкість розширення Всесвіту. Вчені наголошують: чим точнішими стають наші спостереження, тим очевидніше, що космос все ще зберігає багато таємниць.