Астрономи довели, що Сонячна система з’єднана з віддаленими зірками космічними тунелями

Астрономи виявили розгалужену систему міжзоряних каналів, що з’єднують Сонячну систему з віддаленими зорями, відкриття якої змінює уявлення про структуру нашої галактики. Виявлені «космічні тунелі» складаються з розрідженої гарячої плазми, що формує зв’язки між так званою Локальною гарячою бульбашкою (Local Hot Bub­ble, LHB) і сусідніми зоряними системами.

LHB — це область діаметром близько 300 світлових років, утворена внаслідок кількох вибухів наднових мільйони років тому. Ці вибухи викинули величезні обсяги речовини, створивши мережу розігрітих порожнин, наповнених високоенергетичними частинками та рентгенівським випромінюванням. Як пояснює доктор Л. Л. Сала з Інституту Макса Планка, спостереження показали асиметрію температур у північному та південному напрямках, що вказує на потенційні виходи плазми в міжзоряний простір.

Дослідження виконане за допомогою рентгенівського телескопа eRosi­ta, встановленого на апараті Spec­trum-Roent­gen-Gam­ma, який зафіксував слабкі рентгенівські сигнали та допоміг створити тривимірну карту гарячого газу навколо Сонячної системи. Порівняння даних eRosi­ta з попередніми спостереженнями ROSAT дозволило виявити структури, що простягаються в напрямках сузір’їв Центавра та Великого Пса.

3D-карта локальної гарячої бульбашки (LHB) Чумацького Шляху, створена на основі даних eROSI­TA, показує область низької щільності навколо Сонячної системи, нагріту стародавніми надновими. Бульбашка має температурні градієнти та міжзоряний «тунель» у напрямку до сузір’я Центавра, який, ймовірно, утворився під дією вітрів молодих зірок.

Вчені вважають, що ці канали можуть діяти як своєрідні «міжзоряні магістралі», по яких рухаються плазма, пил і частинки. Вони формуються під впливом ударних хвиль наднових і зоряних вітрів молодих світил. Аналіз показує, що тиск усередині LHB нижчий, ніж вважалося раніше, що підтверджує наявність відкритих зон, де гаряча плазма може вільно перетікати між зоряними бульбашками.

Це відкриття підтверджує давні гіпотези про складну мережу міжзоряних порожнин у Чумацькому Шляху. Надалі нові рентгенівські місії мають уточнити карту цих тунелів і дослідити, як вони впливають на розповсюдження космічних променів і магнітних полів. Вчені вважають, що Сонячна система, розташована майже в центрі LHB, займає унікальне положення для дослідження цієї прихованої архітектури Галактики.