Астрономи оголосили про революційну місію з пошуку аномальних космічних об'єктів

У 2017 році астрономи зафіксували загадковий об'єкт, що зі швидкістю понад 90 000 км/год пронісся через Сонячну систему. Цей витягнуте небесне тіло, назване ʻOumuamua, стало першим відомим міжзоряним об'єктом, що відвідав наш регіон космосу. Його незвична форма та траєкторія одразу викликали жваве зацікавлення в науковців.

Міжзоряні об'єкти, як-от ʻOumuamua чи комета Борисова, ймовірно, утворилися навколо інших зірок, але були викинуті з батьківських систем через масштабні зіткнення. Вони можуть мандрувати Галактикою сотні мільйонів років. Проте через надзвичайну швидкість та рідкісну появу їх важко виявити та дослідити з близької відстані.

Щоб змінити ситуацію, науковці пропонують нові місії. Наприклад, концепція NASA під назвою Bridge передбачає перехоплення міжзоряних об'єктів одразу після виявлення. Європейське космічне агентство також готує запуск місії Comet Interceptor у 2029 році, яка очікуватиме можливе зближення з ISO у спеціальній «орбіті зберігання».

Ці проекти можуть зробити реальним детальне дослідження хімічного складу, геології та активності міжзоряних тіл, що відкриє нові відомості про інші зоряні системи. Однак через високу швидкість об'єктів часу на реагування дуже мало — менш як рік з моменту виявлення.

Вчені розглядають використання штучного інтелекту, глибокого навчання та координації «роїв» мікросупутників, які можуть швидко адаптуватися до цілі та збирати дані з різних ракурсів. Нові телескопи, як-от обсерваторія Віри Рубін у Чилі, зможуть значно збільшити кількість виявлених об'єктів.

У перспективі ключовим фактором стане нова система пропульсії. Сонячні вітрила, які використовують тиск світла для руху, вже продемонстрували свою ефективність. У майбутньому планується застосування лазерних вітрил або навіть ядерного двигуна. Також досліджуються новітні матеріали — легкі, міцні та термостійкі — зокрема композити на основі вуглецевих волокон або спеціальні кераміки.

Реалізація таких міжзоряних перехоплень потребує скоординованої роботи наземних телескопів, автоматичних супутників і проривних інженерних рішень. Без цього ми ризикуємо й надалі лише спостерігати, як потенційні посланці інших світів швидко зникають у глибинах космосу.