Астрономи підтвердили гіпотезу, що Земля може бути викинута за межі Сонячної системи

Астрономи представили нове дослідження, яке показує: Сонячна система значно вразливіша до зовнішніх впливів, ніж вважалося раніше. Моделювання на часовому проміжку у п’ять мільярдів років доводить, що проходження поблизу так званих «польових» зір може спричиняти серйозні гравітаційні збурення, здатні змінити орбіти планет.

Робота Нейтана Кейба з Інституту планетології та Шона Реймонда з Університету Бордо показала: ймовірність того, що Земля буде викинута із Сонячної системи або зіткнеться з іншою планетою, становить близько 0,2 відсотка. Для Марса цей ризик сягає 0,3 відсотка. Найбільш нестабільною виявилася орбіта Меркурія, яка під дією гравітації Юпітера й додаткових впливів від пролітаючих зір може стати настільки ексцентричною, що призведе до зіткнення з Сонцем або Венерою.

Особливу увагу дослідники приділили Плутону. Хоча довгий час вважалося, що його резонанс із Нептуном гарантує стабільність, моделі показують: зовнішні гравітаційні впливи можуть порушити цей баланс. У такому випадку Плутон має 4–5 відсотків ймовірності бути викинутим або знищеним у зіткненні з іншою планетою — у двадцять разів більше, ніж Земля.

Найбільшу небезпеку становлять зоряні прольоти на відстані менше ніж 100 астрономічних одиниць від Сонця, особливо якщо їхня швидкість не перевищує 10 км/с. За оцінками, ймовірність такого близького проходження протягом наступних п’яти мільярдів років сягає 5 відсотків.

Прикладом реального впливу є проліт зорі Шольца близько 70 тисяч років тому, яка пройшла на відстані 0,8 світлового року від Сонця й могла порушити об’єкти в зовнішній частині Оортової хмари.

Ці результати переглядають базове уявлення про стабільність Сонячної системи. Виявляється, що її еволюція визначається не лише внутрішніми силами, а й зовнішніми гравітаційними факторами, які здатні змінити конфігурацію планет навіть у далекому майбутньому.