Астрономи попередили, що комета C/2024 E1 буде викинута за межі Сонячної системи після зближення із Землею

Астрономи зафіксували найближче зближення нової «зеленої комети» C/2024 E1 (Вєрхош) із Землею, яке відбулося 17 лютого. Після цього прольоту, за оцінками дослідників, небесне тіло може назавжди залишити Сонячну систему й вирушити у міжзоряний простір — подібно до комети 3I/ATLAS.

Комета Вєрхось почала швидко яскравішати, наближаючись до найближчої до Землі точки 17 лютого. На цьому знімку, зробленому 26 січня, також видно рідкісне зелене світіння крижаної кулі та довгий хвіст. (Автор знімка: Джеральд Реманн)

Комету відкрив у березні 2024 року польський астроном Кацпер Вєрхош за допомогою телескопа діаметром 1,5 м в обсерваторії Маунт-Леммон (Аризона). Пізніше її спостерігав телескоп Джеймса Вебба, який зафіксував значні обсяги вуглекислого газу в комі — газопиловій оболонці навколо ядра. Початкові оцінки вказували на діаметр ядра близько 13,7 км, хоча новіші дані припускають, що ця цифра може бути завищеною.

Комета походить із Хмари Оорта й рухається гіперболічною траєкторією, тобто не повертається до Сонця. Вчені вважають, що вона могла падати до внутрішніх областей Сонячної системи від 1 до 3 млн років, але нинішній гравітаційний «поштовх» може остаточно викинути її у міжзоряний простір. Формально вихід із системи триватиме десятиліття чи століття, після чого комета мандруватиме Чумацьким Шляхом мільйони років.

Перигелій — найближчу точку до Сонця — вона пройшла 20 січня на відстані близько 84 млн км. Після цього комета стала яскравішою, сформувала довгий хвіст, а її зелений колір пов’язують із високим вмістом вуглецю, хоча точна причина забарвлення ще досліджується.

Спостерігати комету неозброєним оком було неможливо, але вона залишалася доступною для телескопів і біноклів. У Північній півкулі її можна було побачити над південно-західним горизонтом після заходу Сонця, коли вона проходила сузір’ям Скульптора, а в Південній півкулі умови для спостереження були ще кращими.