Підписуйтеся на наш телеграм канал!
Астрономи поставили під сумнів крижану природу Урану та Нептуна
Нові дослідження швейцарських учених поставили під сумнів усталене уявлення про внутрішню будову Урану та Нептуна. Хоча ці планети традиційно називають «крижаними гігантами», команда з Університету Цюриха (UZH) та Національного центру компетенцій у дослідженні планет (NCCR PlanetS) вважає, що їхні надра можуть бути значно більш кам’янистими, ніж передбачалося раніше.
Дослідження, опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics, пропонує переглянути класифікацію планет Сонячної системи. За словами співавторів — аспіранта Луки Морфа та професорки Равіт Хеллед, — моделі, що ґрунтуються на попередніх припущеннях про «крижану» природу Урану та Нептуна, є надто спрощеними. Їхній новий підхід поєднав фізичні розрахунки з емпіричними даними, дозволивши створити моделі, які відповідають спостереженням, але не обмежуються водяним чи метановим складом.
Вчені виявили, що внутрішня структура цих планет може містити значну частку скельних порід, а не лише «льодів» — тобто води, метану та аміаку в твердому стані. Такий висновок узгоджується з даними місій Hubble і New Horizons, які показали, що карликова планета Плутон складається приблизно на 70% із каменю та металів і лише на 30% із води.
Модель також пояснює деякі загадкові властивості магнітних полів Урану й Нептуна, зокрема їхню багатополюсну структуру. За словами Хеллед, у надрах планет можуть існувати шари так званої «іонної води», які генерують магнітні динамо на різних глибинах. Дослідники припускають, що у випадку Урану це поле формується глибше, ніж у Нептуна.
Учені наголошують, що отримані результати мають певні невизначеності через обмеженість наявних даних. Єдина місія, яка відвідувала ці планети — Voyager 2 — відбулася ще в 1980‑х роках. Саме тому команда закликає до нових експедицій до Урану й Нептуна, щоб точно визначити їхню природу. «Залежно від моделі, ці планети можуть бути як крижаними, так і кам’янистими гігантами. Лише майбутні місії дадуть змогу з’ясувати істину», — підсумувала професорка Хеллед.