Астрономи пояснили, чому майбутні космічні місії на Місяць триватимуть довше, ніж у минулому

Сучасні космічні місії до Місяця можуть тривати тижні або навіть місяці, на відміну від польотів минулого, які займали лише кілька днів. Ця парадоксальна ситуація пояснюється зміною пріоритетів: сьогодні космічні агентства віддають перевагу економії палива, а не швидкості, використовуючи гравітаційні маневри, які суттєво подовжують тривалість подорожі.

Місяць обертається навколо Землі на середній відстані 384 400 км, хоча через еліптичну орбіту ця дистанція коливається від 363 300 км у перигеї до 405 500 км в апогеї. Історичні місії програми NASA «Аполлон» використовували прямі траєкторії, що дозволяло долетіти до супутника Землі надзвичайно швидко — «Аполлон-8» подолав відстань за 69 годин, а «Аполлон-11» — за 75 годин. Проте такий підхід вимагав величезних запасів палива, що робило місії надзвичайно дорогими.

Сучасні космічні апарати використовують складніші, але економніші траєкторії з гравітаційними маневрами. Показовим прикладом є європейський апарат SMART-1, який у 2003 році летів до Місяця цілих 13 місяців, використовуючи ефективний, але повільний іонний двигун. Такі технології ідеально підходять для безпілотних дослідницьких місій, хоча є непрактичними для пілотованих польотів.

Рекорд швидкості польоту до Місяця належить радянському апарату «Луна-1», який у 1959 році подолав відстань за вражаючі 34 години, хоча через технічну помилку не зміг приземлитися і пролетів повз. Для порівняння, зонд NASA «Нові горизонти» у 2006 році на шляху до Плутона пролетів біля Місяця всього за 9 годин, а типові місії на Марс тривають приблизно 7 місяців, що свідчить про значно більшу складність міжпланетних подорожей.

Цікаво, що Місяць щороку віддаляється від Землі приблизно на 2,5 см, тому в далекому майбутньому польоти можуть стати ще тривалішими. Сучасний підхід до космічних подорожей демонструє, що технологічний прогрес змінює не лише швидкість польотів, а й фундаментальні принципи дослідження та освоєння космічного простору, де ефективність використання ресурсів часто переважає над швидкістю досягнення цілі.