Астрономи придумали новий метод класифікації планет, придатних для життя

Астрономи з Carnegie Insti­tu­tion та Університету Сент‑Ендрюс запропонували новий спосіб дослідження впливу зірок на свої планети. Люк Боума представив результати на 247‑й зустрічі Американського астрономічного товариства, а також у журналі The Astro­phys­i­cal Jour­nal Let­ters. Його робота показує, що щонайменше десята частина молодих зірок спектрального класу M може мати плазмові структури, які діють як природні «станції космічної погоди».

Зірки класу M менші й холодніші за Сонце, але часто мають кам’янисті планети розміром із Землю. Багато з них непридатні для життя через спалахи та потужне випромінювання, проте вони залишаються важливими лабораторіями для розуміння взаємодії між зірками та їхніми планетами.

Художня концепція космічної погоди навколо карликової зірки TIC 141146667 з показаними лініями магнітного поля. Джерело: Навід Марві, Carnegie Sci­ence

Дослідники звернули увагу на особливий тип змінних M‑зірок, які демонструють періодичні падіння яскравості. За допомогою «спектроскопічних фільмів» вони довели, що ці падіння спричинені великими скупченнями прохолодної плазми, захопленої магнітним полем зірки. Плазма утворює кільцеподібну структуру, яка обертається разом із зіркою та працює як природна станція космічної погоди.

Такі утворення дозволяють вивчати потоки частинок, сонячні вітри та магнітні бурі, що визначають умови на планетах у системі. Наступним кроком стане дослідження походження плазмового матеріалу — чи він утворюється самою зіркою, чи має зовнішнє джерело.

За словами Боуми, відкриття дає новий погляд на взаємозв’язок між зірками та їхніми планетами. Хоча наразі невідомо, чи існують життєпридатні світи біля M‑зорь, саме космічна погода може стати ключем до відповіді на це питання.