Астрономи розгадали таємницю унікального сонячного затемнення, що відбулося 2700 років тому

Міжнародна команда науковців використала давній китайський запис сонячного затемнення, щоб уточнити дані про обертання Землі та підтвердити зростання сонячної активності після тривалого періоду спокою. Йдеться про подію 709 року до н.е., яку спостерігали в столиці князівства Лу — місті Цюйфу.

Дослідники поєднали історичну географію з сучасним астрономічним моделюванням і встановили, що саме тоді відбулося повне сонячне затемнення. У текстах пізніших китайських хронік, зокрема «Ханьшу», є опис затемненого Сонця як «повністю жовтого зверху і знизу», що вчені розглядають як одну з найдавніших згадок сонячної корони.

Спершу моделювання показувало, що затемнення не мало бути видно з Цюйфу, але уточнені археологічні дані про розташування міста виправили координати. Це дозволило точніше оцінити швидкість обертання Землі у VIII столітті до н.е. та реконструювати вигляд корони. За розрахунками, показник ΔT, який відображає зміни швидкості обертання планети, становив від 20 264 до 21 204 секунд.

Пізніший китайський історичний текст із «Ханьшу» («Книга династії Хань»), офіційної династичної хроніки, містить додаткові подробиці про сонячне затемнення 709 року до н. е. У цьому джерелі наводиться опис, згідно з яким затемнене Сонце виглядало «повністю жовтим зверху і знизу», що вчені вважають описом сонячної корони. Джерело: Національний архів Японії

Результати підтвердили, що Сонце саме виходило з тривалого періоду низької активності, відомого як «Неоасирійський грандіозний мінімум», який тривав з 808 до 717 року до н.е. Це узгоджується з іншими дослідженнями, що базуються на аналізі радіовуглецю в річних кільцях дерев.

Науковці наголошують, що поєднання давніх спостережень із сучасними методами дозволяє отримати нові дані про історію Землі та Сонця. Давні китайські записи, зроблені для тлумачення небесних явищ як політичних знаків, сьогодні стали цінним джерелом для уточнення астрономічних моделей і дослідження сонячних циклів.