Астрономи розв’язали 30-річну загадку утворення зірок за тисячу світлових років від Землі

Астрономи отримали найдетальніше зображення зоряного народження у туманності NGC 1333, що розташована за тисячу світлових років від Землі в сузір’ї Персея. Ця ділянка, відома як «Ембріональна туманність», стала місцем відкриття понад 400 концентричних кілець навколо молодої зорі SVS 13. Знахідка підтвердила гіпотезу, яка понад 30 років залишалася неперевіреною, — що молоді зорі ростуть не поступово, а через вибухові сплески активності.

NGC 1333 є відбивною туманністю — хмарою газу й пилу, яку освітлюють молоді зорі, що формуються всередині. Дослідники за допомогою радіотелескопа ALMA у Чилі зафіксували надзвичайно детальне тривимірне зображення швидкого потоку матерії, який викидає зоря SVS 13. У структурі цього потоку вдалося розрізнити понад 400 тонких молекулярних кілець, подібних до річних кілець дерев, де кожне відображає слід від окремого енергетичного спалаху зорі.

Як пояснив співавтор дослідження професор Ґері Фуллер з Манчестерського університету, «кожна група кілець — це своєрідна часовий штамп минулого вибуху. Вперше ми отримали можливість буквально “прочитати” історію розвитку молодої зорі». За словами вченого, такі спалахи показують, як зоря накопичує матеріал, а потім раптово викидає надлишкову енергію, формуючи структуру майбутньої планетної системи.

Наймолодше з виявлених кілець збігається з реальним спалахом світності SVS 13, зафіксованим на початку 1990‑х років. Це вперше дозволило безпосередньо пов’язати конкретний сплеск зоряної активності зі зміною швидкості її струменів. Така кореляція підтверджує теорію, за якою періодичні вибухи виникають через падіння великих мас газу на поверхню зорі.

Робота, опублікована в журналі Nature Astron­o­my, відкриває новий спосіб вивчення процесів формування зір і планет. Учені зазначають, що кожна подібна система може містити «хроніку» свого становлення, закодовану у вигляді цих надзвичайно тонких кілець, які фіксують найважливіші етапи народження зорі.