Астрономи розв’язали багаторічну наукову суперечку про формування масивних зірок у космосі

Астрономам вдалося підтвердити давню теорію про механізм формування масивних зірок, використовуючи один із найпотужніших інструментів радіоспостережень — телескоп Very Large Array (VLA) у США. Вперше в історії вони зафіксували великий потік газу поблизу молодої зірки HW2, яка знаходиться на етапі активного формування. Це відкриття розв’язує багаторічну наукову суперечку щодо того, як саме масивні зорі набирають свою гігантську масу.

Зірка HW2 розташована в регіоні Цефей, А — одному з найближчих до Землі місць формування масивних зірок, на відстані близько 2300 світлових років. Наразі її маса становить у 16 разів більше за Сонце, але вона продовжує стрімко зростати. Завдяки аналізу газоподібного аміаку в навколозірковому акреційному диску астрономи виявили щільне кільце гарячого газу радіусом від 200 до 700 астрономічних одиниць — тобто у 200−700 разів більше відстані від Землі до Сонця.

Спостереження показали, що акреційний диск не лише обертається навколо зірки, а й активно живить її, передаючи речовину з рекордною швидкістю — еквівалентною масі 2000 Сонць на рік. Це найшвидший із зафіксованих темпів росту для зірки такого типу, що остаточно підтверджує ефективність акреційних дисків як механізму формування масивних світил.

Дослідження також збіглося з теоретичними моделями, що ще більше зміцнило довіру до цієї гіпотези. Вчені нарешті отримали прямі докази того, що навіть уже великі зірки можуть продовжувати рости за рахунок навколишнього газу — попри потужні випромінювання, які могли б гальмувати цей процес.

Це відкриття не тільки пояснює формування масивних зірок, а й важливе для розуміння еволюції галактик і хімічного складу Всесвіту. Масивні зорі, що вибухають надновими, відіграють ключову роль у поширенні важких хімічних елементів — основи для формування планет і, зрештою, життя.