Астрономи відкрили аномальну зірку, що поглинає залишки планет після власної смерті

Астрономи виявили білий карлик, який, попри вік близько 3 мільярдів років, усе ще поглинає залишки власної планетної системи. Це відкриття суперечить попереднім уявленням про те, що такі зоряні рештки не здатні активно взаємодіяти з навколишнім матеріалом після завершення своєї еволюції.

Дані з обсерваторії W. M. Keck на Гаваях показали, що атмосфера білого карлика LSPM J0207+3331, розташованого за 145 світлових років від Землі, містить 13 хімічних елементів, які могли потрапити туди лише від кам’янистого тіла, схожого на астероїд або карликову планету. За розрахунками, об’єкт мав щонайменше 200 кілометрів у діаметрі та був зруйнований припливними силами зорі, після чого його уламки утворили навколо неї диск із пилу та уламків.

«Це відкриття кидає виклик нашому розумінню еволюції планетних систем», — зазначила провідна авторка дослідження Еріка Ле Бурдаї з Інституту досліджень екзопланет при Монреальському університеті. За її словами, навіть через мільярди років після загибелі зорі можуть зберігатися залишки планет, які продовжують зазнавати гравітаційних змін. Співавтор Патрік Дюфор додав, що обсяг кам’янистого матеріалу в цьому випадку «незвично великий для білого карлика такого віку».

Науковці припускають, що кілька мільйонів років тому в системі сталася гравітаційна подія, яка відхилила орбіту невеликої планети або астероїда, змусивши його впасти на білий карлик. «Це свідчить, що процеси руйнування та акреції залишаються активними навіть через мільярди років після завершення життя зорі», — пояснив співавтор Джон Дебес із Інституту космічного телескопа в Балтіморі.

Дослідники планують продовжити спостереження, щоб з’ясувати, що саме викликало нестабільність у системі. Вони не виключають, що збурення могли спричинити великі планети, подібні до Юпітера, які досі обертаються навколо білого карлика. Для їхнього пошуку залучать дані з телескопів ESA Gaia та NASA James Webb, які зможуть зафіксувати гравітаційний вплив або теплові сигнали від цих віддалених об’єктів. Результати дослідження опубліковані в журналі The Astro­phys­i­cal Jour­nal Let­ters.