Підписуйтеся на наш телеграм канал!
Астрономи відкрили космічне рентгенівське випромінювання, що яскравіше за мільйон Сонць
Європейські астрономи виявили нове надяскраве рентгенівське джерело у галактиці NGC 4631, відомій як Галактика-Кит (титульне фото — ред.). Об’єкт отримав позначення X‑8 і належить до класу надяскравих рентгенівських пульсарів — ULXP. Відкриття здійснено за допомогою супутника ESA XMM-Newton, а результати опубліковані у препринті на сервері arXiv.
ULX — це джерела рентгенівського випромінювання, які перевищують світність мільйона Сонць. Вони яскравіші за будь-які зоряні процеси, але поступаються активним ядрам галактик. Особливу увагу дослідників привертають пульсуючі ULX, здатні стабільно перевищувати межу Еддінгтона — теоретичний ліміт світності, за якого випромінювання має зупиняти акрецію матерії.
Галактика NGC 4631 розташована на відстані близько 24,5 мільйона світлових років і містить щонайменше сім ULX. Команда під керівництвом Лоренцо Дуччі з Університету Тюбінгена виявила нове джерело X‑8 у густонаселеній області диска, поруч із ULX X‑2. X‑8 виявився яскравішим — його рентгенівська світність становить близько 3,4 дуодецильйона ерг за секунду.

Комбіноване зображення NGC 4631 у діапазоні 0,3–10 кев, отримане за допомогою приладу EPIC на борту космічного телескопа XMM-Newton під час спостережень у липні 2025 року. На зображенні позначено місця розташування відомих ULX та нового ULX X−8. Джерело: arXiv (2025). DOI: 10.48550/arxiv.2511.04282
Спостереження, проведені в липні 2025 року, зафіксували пульсаційний сигнал із періодом 9,66 секунди та зміну обертання — приблизно −9,6 × 10⁻⁸ секунди за секунду. Це свідчить про швидке прискорення обертання, з часовою шкалою спін-апу лише 3,2 року — один із найвищих показників серед ULXP. Магнітне поле X‑8 оцінюється в межах 10–200 трильйонів Гаусів, що відповідає значенням інших подібних об’єктів.
Науковці наголошують, що X‑8 — важливе поповнення невеликої групи ULX-пульсарів. Його дослідження допоможе краще зрозуміти механізми акреції та перевищення межі Еддінгтона, а також розширити знання про еволюцію надяскравих рентгенівських джерел у Всесвіті.