Астрономи відкрили унікальне ядерне зоряне скупчення у галактиці Messier 74

Міжнародна команда астрономів представила нові результати дослідження ядерного зоряного скупчення у спіральній галактиці Messier 74 (NGC 628). Використовуючи дані огляду PHANGS-MUSE з телескопа VLT, науковці уточнили характеристики цього надщільного утворення, яке є одним із найкомпактніших у відомому Всесвіті.

Ядерні зоряні скупчення (NSC) — це системи масою від десятків тисяч до сотень мільйонів сонячних мас, зосереджені у радіусі лише кількох десятків світлових років. Вони трапляються у різних типах галактик і вважаються найгустішими зоряними структурами.

Біле зображення Мессьє 74, отримане з обрізаного куба даних MUSE центральної дуги, що поєднує світло у повному діапазоні довжин хвиль MUSE. Джерело: arX­iv (2025). DOI: 10.48550/arxiv.2512.03999

Messier 74, розташована за 32 мільйони світлових років від Землі, є типовою спіральною галактикою з активним зореутворенням. Її діаметр сягає 85 тисяч світлових років, а загальна маса зір — близько 22 мільярдів сонячних мас. Щороку вона формує нові зорі зі швидкістю приблизно 1,74 сонячної маси.

Ще у 2009 році телескоп Hub­ble зафіксував у центрі галактики ядерне скупчення радіусом 39 світлових років, вік якого тоді оцінювали у 8 мільярдів років. Новий аналіз, проведений групою Франчески Пінни з Університету Ла-Лагуни, показав, що скупчення значно старіше — близько 11 мільярдів років. Його металевість становить –0,5 dex, що свідчить про низький вміст важких елементів і формування на ранніх етапах еволюції галактики, ймовірно у кілька окремих хвиль зореутворення.

Центральна область Messier 74 виявилася позбавленою газу й пилу на відстані до тисячі світлових років, тоді як периферія залишається активною зоною народження нових зір. Скупчення також виявилося біднішим на метали, ніж решта галактики та аналогічні структури в інших спіральних системах.

Висновок дослідників: ядерне зоряне скупчення Messier 74 є давнім, “мертвим” осередком зоряної активності, який зберігся з перших епох існування галактики. Воно стало унікальним свідком найдавніших процесів формування зір у Всесвіті.