Астрономи вперше простежили за руйнуванням зоряних скупчень при зіткненні галактик

Астрономи вперше простежили за руйнуванням так званих зоряних колисок у галактиці, що зіткнулася з іншою. Це вдалося зробити завдяки даним телескопів VLT та ALMA, які спостерігали за парою галактик на відстані 11 мільярдів світлових років. Спостереження показали, як потужне випромінювання квазара, активного ядра однієї з галактик, впливає на сусідню — руйнуючи газові хмари та зупиняючи процес народження зірок.

Зіткнення галактик є природним явищем, яке вважається каталізатором активації квазарів. Квазар — це регіон навколо надмасивної чорної діри, який випромінює величезну кількість енергії, поглинаючи матеріал з навколишнього середовища. Ультрафіолетове та рентгенівське випромінювання квазара здатне іонізувати газ та пил у сусідній галактиці, змінюючи її структуру. Такі процеси досі лишалися недостатньо вивченими, оскільки більшість подібних подій траплялися у перші мільярди років після Великого вибуху.

Інструменти телескопа VLT зафіксували спектр випромінювання у широкому діапазоні — від ультрафіолетового до інфрачервоного. Це дало змогу ідентифікувати окремі атоми й молекули, а також визначити їхню концентрацію в регіоні, де активний квазар. Радіотелескоп ALMA доповнив ці дані інформацією про молекулярний вуглекислий газ, важливий для утворення нових зірок. Разом ці результати дозволили отримати повну картину руйнівного впливу квазара.

Моделювання свідчить, що випромінювання квазара знищує молекули вуглекислого газу, внаслідок чого в галактиці залишаються лише щільні, але малі газові згустки. Їх недостатньо для підтримання активного зореутворення. Це призводить до занепаду формування нових зірок на сотні мільйонів років і пояснює, чому багато масивних галактик у нашому Всесвіті перестали бути «зоряними фабриками».

Важливість цих результатів полягає у тому, що вони допомагають відтворити ранні етапи розвитку галактик та розкрити причини, чому деякі з них зупинили свій розвиток. При цьому астрономи наголошують, що зупинка зореутворення не завжди є кінцевою: відомі випадки, коли через мільйони років такі галактики «прокидалися» до нового етапу народження зірок. Такі спостереження дають змогу краще зрозуміти минуле Всесвіту і його можливе майбутнє.