Астрономи вперше в історії побачили світло від злиття чорних дір

Космічні обсерваторії LIGO-Vir­go-KAGRA зафіксували гравітаційні хвилі від злиття чорних дір. Подію позначили як S241125n. Незвичність випадку полягає в тому, що майже одночасно з сигналом — через 11 секунд — NASA Swift зареєстрував короткий гамма-сплеск у тій самій ділянці неба, а китайський супутник Ein­stein Probe підтвердив рентгенівське післясвічення. Це може стати першим прикладом електромагнітного сигналу від злиття чорних дір.

Зазвичай такі події не супроводжуються випромінюванням, тому кореляція між гравітаційними хвилями та гамма-сплеском викликає особливий інтерес. За оцінками дослідників, ймовірність випадкового збігу становить приблизно один раз на 30 років спостережень. Хоча висновки ще потребують перевірки, статистичні дані свідчать про значну ймовірність реального зв’язку між двома сигналами.

Карта неба, що відображає джерело гравітаційних хвиль LVK S241125n та місце розташування гамма-спалаху. Колірна шкала на карті неба відображає відносну щільність ймовірності розташування джерела гравітаційних хвиль. Біла суцільна лінія позначає контур 90-відсоткового рівня довіри, а синій хрестик на вставці вказує на положення потенційних електромагнітних відповідників. Зелена крива позначає площину Галактики. Джерело: The Astro­phys­i­cal Jour­nal (2026). DOI: 10.3847/1538–4357/ae3319

Гравітаційні хвилі пройшли близько 4,2 млрд світлових років (z ≈ 0,73), а маса злитої системи перевищила 100 сонячних мас. Це один із наймасивніших відомих зоряних чорнодірних злиттів, адже більшість подібних випадків мають сумарну масу лише кілька десятків сонячних.

Спектральні характеристики гамма-сплеску відрізнялися від типових: основне випромінювання було м’якшим, а післясвічення — жорсткішим. Це може свідчити про особливий механізм випромінювання або специфічні умови поширення сигналу в космічному середовищі.

Команда з Китаю та Італії припускає, що злиття відбулося всередині диска активного галактичного ядра — області з високою щільністю газу й пилу навколо надмасивної чорної діри. Такий сценарій пояснює появу електромагнітного сигналу й відкриває нові можливості для дослідження взаємодії чорних дір із галактичним середовищем.