Астрономи вперше зафіксували хмари з розплавленого заліза за межами Сонячної системи

Телескоп James Webb вперше зафіксував найекстремальнішу погоду за межами Сонячної системи — на коричневому карлику SIMP 0136, розташованому приблизно за 20 світлових років від Землі. Це космічне тіло має масу, у 13 разів більшу за Юпітер, і вирізняється атмосферою з хмар розплавленого заліза та бурями, інтенсивнішими за шторми на Юпітері. Завдяки власному слабкому світінню SIMP 0136 не засвічується сусідньою зорею, що дозволило вченим детально дослідити його атмосферу.

За даними журналу The Astro­phys­i­cal Jour­nal, SIMP 0136 перебуває на межі між планетою і зіркою — він занадто малий для термоядерних реакцій, але надто масивний, щоб вважатися звичайною планетою. Спостереження за допомогою інструменту NIRISS показали, що об’єкт обертається надзвичайно швидко — один оберт триває лише 2,4 години. Його атмосфера виявилася багатошаровою та динамічною: нижні шари складаються з хмар розплавленого заліза, верхні — з частинок форстериту, мінералу, що міститься в мантії Землі. Температура коливається від 1000 до 1300 Кельвінів.

Астроном Роман Ахметшин з Університету Макгілла зазначає, що атмосфера SIMP 0136 постійно змінюється, утворюючи дрібні хмари з різною температурою та хімічним складом. Спостерігається асиметрія між півкулями, яка може свідчити про наявність струменевих течій, вихорів або зональної циркуляції — подібної до юпітеріанської, але значно більш хаотичної.

Для аналізу даних дослідники застосували метод головних компонент і спектральне моделювання. Вони дійшли висновку, що жодна окрема модель не здатна описати поведінку атмосфери SIMP 0136 — вона надто складна й непередбачувана. Це відкриття поглиблює розуміння метеорології екзопланет і демонструє потенціал телескопа JWST у вивченні клімату на ізольованих планетоподібних об’єктах.

SIMP 0136 — приклад того, як JWST дозволяє досліджувати космічні тіла, що мандрують самостійно, без впливу зоряного світла. Такі спостереження відкривають нові горизонти в астрофізиці та допомагають краще зрозуміти, як формуються й функціонують атмосфери позасонячних об’єктів.